Антуан Франсуа Прево

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Антуан Франсуа Прево, абат Прево
Antoine François Prévost.jpg
Портрет абата Прево, гравер Якобус ван дер Шлей
Інші імена Antoine François Prévost
Народився 1 квітня 1697(1697-04-01)
місто Еден
Помер 25 листопада 1763(1763-11-25) (66 років)
Париж
інсульт
Громадянство Франція Франція
Ім'я при народженні Antoine François Prévost
Діяльність священик, письменник, журналіст, перекладач
Відомий письменник, журналіст, перекладач
Alma mater Національне військове училище
Конфесія католик

Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Абат Прево́ (справжнє ім'я Антуан Франсуа Прево, фр. Antoine François Prévost, 1 квітня, 1697 — 25 листопада, 1763) — духовна особа, письменник 18 століття, автор і видавець декількох популярних романів і журналів. Автор відомого роману «Мано́н Леско́».

Життєпис[ред.ред. код]

Батько — королівський прокурор Льєве́н Прево́ в провінційному містечку Еден, що неподалік від кордонів з Іспанією. Мати — Марія Дюкле́. Він — друга дитина з п'яти в забезпеченій буржуазній родині.

Освіта[ред.ред. код]

Здобув добру освіту в школі єзуїтів, де виявив добрі здібності. Освіту продовжив у відомому тоді училищі короля Генриха IV, центрі гуманітарних і богословських наук.

В роки молодих пошуків несподівано відмовився від кар'єри священика заради кар'єри вояка. Став солдатом, але не витримав муштри і став дезертиром. Майже рік витратив на те, щоби знову бути прийнятим до лав єзуїтів, але йому відмовили. Знову став військовим і програв велику суму грошей. Сплатити борг не мав чим, а обурений батько відмовив шалапуту-сину в допомозі. Так Антуан Франсуа вдруге став дезертиром і втік у Голландію. Мандри чужою країною розширили уяву про світ, але не дали ні захисту, ні матеріального прибутку.

Початок духовної кар'єри[ред.ред. код]

Худ. Етьєн Жора. Конвой повій у монастир Сальпетрієр, звідки втік абат Прево.

Знову подався у монастир, а притулок неофіту надав бенедиктинський монастир Сен Вандрій біля міста Руан. У 1721 р. він став ченцем.

Молодий і нестримний в бажаннях чернець, що багато знав і багато мандрував, не міг задовольнитися монастирським життям. Починає писати і водночас міняє монастирі. За сім років чернечого життя змінив вісім монастирів. Зберігся лист, де Прево визнав " я ні в якій якості не здатен для чернечого життя. " Тим не менше у 1728 р. з друку вийшов його твір " Щоденник шляхетної особи, що залишила світ ". Але сталися зміни і в його духовній кар'єрі. Його таки висвятили на абата у 1726 р. Це не завадило нестримному в бажаннях абату піти на скандал з очільниками і в черговий раз втекти з монастиря. Був виписаний ордер на арешт. Але Антуан Франсуа встиг емігрувати в Англію.

Роки еміграції[ред.ред. код]

П'ять років перебував у еміграції, жив у Англії і Голландії як світська людина. Мав декілька любовних романів і сам створив декілька романів в літературі.

Серед створеного — журнал « За та Проти», який він друкував сім років у 1733-1740 рр. Видання мало чималу популярність, сильно розвинуло літературні здібності автора, але не принесло матеріального прибутку і незалежності. Він знову надумав повернутися у Францію.

Повернення[ред.ред. код]

Захист вельможних меценатів, які шанують його літературні здібності — надав можливість повернутися в Париж. Його захистив французький кардинал Буассі. А принц Конде дарував йому номінальну посаду секретаря, але без матеріального утримання.

Останні роки[ред.ред. код]

Він знову став духовною особою у 1754 р., тепер в паризькому передмісті Сен Фірмен.

Помер 25 листопада 1763 року від крововиливу у мозок.

Вибрані твори[ред.ред. код]

  • «Філософські мандри Монкаля»
  • «Історія Маргарити Анжуйської»
  • «Історія Вільгельма Завойовника, короля Англії»
  • «Роберт лед»
  • «Щоденник шляхетної особи, що залишила світ»
  • «Історія кавалера де Гріє та Манон Леско»

Скандальний твір[ред.ред. код]

Порт Гавр, ескіз декорації, ІІІ акт вистави «Манон Леско»,Турин, 1893 р.

«Історія кавалера де Гріє та Манон Леско» стала найвідомішим і найскандальнішим твором абата. Ймовірно, створена ще за часів його перебування в еміграції, книга була надрукована вперше в сьомому томі «Щоденників шляхетної особи». Але видання, не пов'язане сюжетом з «Щоденниками шляхетної особи», отримало власне і довге життя. Духовна влада Франції заборонила книгу в країні. Але її друкували і поширювали таємно. Вимушеним визнанням книги став коментар тодішньої «Паризької придворної і міської газети»: «Роман створений з такою майстерністю і так захоплююче, що навіть добропорядні особи співчувають шахраю та повії».

Сюжет роману буде використаний для опер Массне та Обера, для опери Пуччіні та балету Галеві.

Джерела[ред.ред. код]

  • Аббат Прево. История кавалера де Грие и Манон Леско. — М., «Правда», 1989.

Посилання[ред.ред. код]


Див. також[ред.ред. код]