Аберація світла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Aberration of light.png
Aberration1.svg

Абера́ція сві́тлаастрономії) — позірна зміна положення світила на небесній сфері внаслідок скінченності швидкості світла і руху Землі по орбіті (річна аберація) або обертання Землі (добова аберація) або (Вікова аберація - зумовлена рухом Сонячної системи в просторі). Аберацію світла відкрив англ. астроном Джеймс Брадлей 1725 і пояснив її 1728. Якби астрономічна труба була нерухома, то зображення зорі 5 (мал.), на яку наведена труба, збігалося б з перехрестям ниток F окуляра (O — центр об'єктива). Але оскільки труба рухається разом з Землею у напрямі апекса A, то за час, протягом якого світло йде від O до F, окуляр переміститься в F'. Для того щоб зображення зорі попало в перехрестя ниток, трубу треба нахилити в бік її руху на кут OFO'= α.

Аберація виникає внаслідок зміни напряму розповсюдження світла при переході від однієї інерціальної системи відліку до іншої. Нехай система рухається зі швидкістю відносно системи . Кути утворені напрямом розповсюдження світла і напрямом руху відносно в і позначимо відповідно і . Тоді, згідно із спеціальною теорією відносності справедливе наступне співвідношення між і

Ця формула — наслідок загальної формули перетворення швидкості частинки при переході від однієї системи відліку до іншої для випадку коли швидкість частинки рівна швидкості світла . Кут називається кутом аберації. Якщо то з точністю до членів порядку формула записується у вигляді:

Література[ред.ред. код]

  • Блажко С. Н. Курс сферической астрономии. М., 1954.
  • Прохоров А. М. Физическая енциклопедия. М., 1998.

Посилання[ред.ред. код]


Сатурн Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.