Августина де Арагон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Августина де Арагон
Conjunto Histórico de Zaragoza - P8156099.jpg
Ім'я при народженні ісп. Agustina Raimunda Maria Saragossa i Domènech
Народилася 3 березня 1786(1786-03-03)[1][2]
Реус, Баш-Камп[3][2]
Померла 29 травня 1857(1857-05-29)[1][2] (71 рік)
Сеута, Іспанія[3]
Поховання Mausoleum of the Heroines of the Sieges of Zaragozad
Країна Flag of Spain (1785–1873, 1875–1931).svg Kingdom of Spaind
Діяльність door gunner
Знання мов іспанська
Учасник Іспансько-французька війна
Військове звання молодший лейтенант

Агустина де Арагон (також Агустина з Сарагоси, 4 березня 1786 (спірно) — 29 травня 1857, Сеута) — іспанська військова діячка, героїня війни за незалежність під час окупації Іспанії військами Наполеона. Почала боротись як цивільна особа, але потім була офіційно включена до складу іспанської армії. Стала одним із символів визвольної війни, а її образ став предметом уваги художників і літераторів.

Уже в перший день облоги Сарагоси (15 червня 1808 року) Агустина, молода дівчина, підносила продовольство солдатам артилерійської батареї, що захищала міські ворота. Незабаром всі артилеристи були або вбиті, або через важкі рани не могли продовжувати вогонь. Незважаючи на близькість ворожих військ, Агустина сама поспішила до гармати і здійснила з нього постріл у безпосередній близькості від французів. Ті злякалися засідки і тимчасово відступили для перегрупування, що дало можливість захисникам міста, які майже втратили позицію, повернутися з новими силами до оборони. Після бою іспанський генерал Палафокс зазначив героїзм дівчини. Під командуванням Палафокса іспанці обороняли місто ще 61 день, поки французи не зняли облогу 14 серпня і не взяли місто в наступному році.

Після смерті свого чоловіка у французькому полоні Агустина втікла з Сарагоси і продовжила участь в опорі. Незабаром група повстанців, в якій вона перебувала, отримала підтримку від герцога Веллінгтона, а сама вона отримала звання офіцера. На цій посаді боролася в складі артилерійської батареї під командуванням Веллінгтона в битві при Віторії. Після війни вона вийшла заміж і померла у віці 71 року, оточена пошаною як героїня війни.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]