Автопортрет (Берніні)
| англ. Self-Portrait | |
|---|---|
 | |
| Творець: | Берніні |
| Час створення: | 1625 |
| Розміри: | 27.5 × 21.5 см |
| Висота: | 27,5 см |
| Ширина: | 21,5 см |
| Матеріал: | крейда |
| Жанр: | автопортрет |
| Зберігається: | Оксфорд, Велика Британія |
| Музей: | Ашмолеан музей |
| Інвентарний номер: | WA1944.132 |
«Автопортрет Берніні» (англ. Self-Portrait) — один з автопортретів Лоренцо Берніні, що зберігається в Оксфорді.
Слава попередніх пап-меценатів 16 століття була добре відома в Римі. Могутні меценатські традиції були могутньо ж підтримані і родинами Боргезе, і Альдобрандіні, і Барберіні в 17 столітті. Папи вимагали, аби Лоренцо робив не тільки скульптури, а й малював картини і займався архітектурою, як колись Мікеланджело. Бажання папи було законом — і примушений Лоренцо брався за живопис, до якого не дуже лежала його душа, і за архітектуру, де він так і залишився віртуозним дилетантом, аматором, на відміну від багато обдарованого і могутнього фахівця архітектора Франческо Борроміні (1599—1667).
Але амбітний митець добре усвідомив, що без опанування малюнку він не зможе досягти значних успівів в мистецтві. Берніні старанно малював все життя. І тоді, коли починав працювати над дизайном садів на початку художньої кар'єри, і коли працював над балдахіном для собору Св. Петра, і при замовах від різих пап і французького короля. Малюнки були різні за призначенням — штудії-пошуки композиції майбутнього аркуша з медаллю Якобаччі на честь папи римського Олександра VII (Москва), карикатури, які він іноді малював і показував лише близькому оточенню, ескізи майбутніх фонтанів для Риму чи завершені, майстерні замальовки, пророблені на кожному квадратному сантиметрі. До останніх і належить автопортрет 1625 р., який зберігає музей в Оксфорді.
- Rudolf Wittkower: Bernini. The Sculptor of Roman Baroque. London 1955.
- Gianlorenzo Bernini: Zeichnungen. Insel, Leipzig 1982.
- Alessandro Angellini: Giannlorenzo Bernini e i Chigi tra Roma e Siena. Siena 1998.
- Charles Avery: Bernini. Hirmer, München 1998, ISBN 3-7774-7630-7.
- Tod A. Marder: Bernini and the Art of Architecture. Abbeville Press, New York/London/Paris 1998, ISBN 0-7892-0115-1.
- Sabine Burbaum: Die Rivalität zwischen Francesco Borromini und Gianlorenzo Bernini. Athena, Oberhausen 1999, ISBN 3-932740-35-1.
- Philipp Zitzlsperger: Gianlorenzo Bernini. Die Papst- und Herrscherporträts. Zum Verhältnis von Bildnis und Macht. Hirmer, München 2002.
- Carolin Behrmann: Die Rückkehr des lebenden Toten. Berninis Grabmal für Urban VIII. Barberini. In: Horst Bredekamp und Volker Reinhardt (Hrsg.): Totenkult und Wille zur Macht. Die unruhigen Ruhestätten der Päpste in St. Peter. Wissenschaftliche Buchgesellschaft, Darmstadt 2004, S. 179—196.
- Sebastiano Roberto: Gianlorenzo Bernini e Clemente IX Rospigliosi. Arte e architettura a Roma e in Toscana nei seicento. Gangemi, Rom 2004.
- Аркин Д. Е. «Образы архитектуры и образы скульптуры», М, «Искусство», 1990
