Авторефрижератор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Авторефрижератор Volvo FE ІІ

Авторефрижератори — автомобілі, причепи та напівпричепи з теплоізольованими (ізотермічними) фургонами, забезпечені холодильними установками або матеріалами, які поглинають тепло; підтримують у вантажному відсіку заданий температурний режим. Ізотермічні фургони виготовляють з безкаркасних сендвіч-панелей, а каркасні фургони утеплюють пінопластом або іншими теплоізоляційними матеріалами. Спочатку рефрижератори для поглинання тепла використовували лід. Сьогодні рефрижератори використовують холодильну установку, або фазо-змінюваний матеріал в евтектичних установках, з температурою замерзання -32 °С. Залежно від розмірів авторефрижератора, його холодильна установка може використовувати компресор, безпосередньо встановлений на двигуні автомобіля, працювати від електромотора, увімкненого в електросистему автомобіля, або мати власний бензиновий або дизельний двигун внутрішнього згоряння. Діапазон регулювання температур від +5 до -32 ° C.

Перший авторефрижератор (для транспортування морозива) було створено у 1925.[1] Станом на 2010 рік у світі є близько 4 млн авторефрижераторів.[2]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Chapter 30: Refrigerated Trucks and Trailers. The Refrigerating Data Book. American Society of Refrigerating Engineers. 1952. с. 9–237. «About 1925, the ice cream industry pioneered the first successful mechanically operated refrigerated trucks, which were operated by methyl chloride condensing units. A generator, driven by a gasoline engine, supplied the power for the compressor motor.» 
  2. 2010 Report of the Refrigeration, Air Conditioning and Heat Pumps Technical Options Committee. UNEP. February 2011. с. 94, section 6.2.2 Road Transport. ISBN 978-9966-20-002-0. 

Посилання[ред. | ред. код]