Аглаімов Всеволод Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аглаімов Всеволод Петрович
Vsevolod P. Aglaimov.jpg
Народження 28 лютого (11 березня) 1892
Херсон, Російська імперія
Смерть 21 січня 1965(1965-01-21) (72 роки)
Вашингтон, США
Поховання Кладовище Рок Крікd
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Освіта Миколаївське кавалерійське училищеd

Всеволод Петрович Аглаімов (1892—1965 роки) — ротмістр 12-го гусарського Охтирського полку, учасник Білого руху.

Життєпис[ред. | ред. код]

Зі спадкових дворян Харківської губернії. Освіту здобув у Кишинівському реальному училищі, де закінчив повний курс.

У 1911 році закінчив Миколаївське кавалерійське училище, звідки випущений корнетом у 12-й гусарський Охтирський полк, в рядах якого і вступив у Першу світову війну. За бойові заслуги нагороджений усіма орденами, аж до ордена Св. Володимира 4-го ступеня. Підвищений до поручика 10 вересня 1914 року «за вислугу років», до штабс-ротмістра — 20 лютого 1916 року.

У Громадянську війну брав участь у Білому русі у складі Добровольчої армії і ЗСПР. З 22 лютого 1919 року — командир ескадрону свого полку, ротмістр. В Російській армії — полковник, командир дивізіону 3-го кавалерійського полку до евакуації Криму. Нагороджений орденом Св. Миколи Чудотворця.

« За те, що в бою 17 липня 1920 року у с. М. Токмачка, командуючи ескадроном під страшним вогнем противника, за власною ініціативою стрімко атакував ворожу 4-х гарматну батарею, особисто порубав обслугу та повернув захоплені у повній запряжці 3 гармати проти червоних, внісши паніку в їх ряди, що дало змогу полку блискуче закінчити атаку та захопити багато полонених, кулемети та інші трофеї. «

З 18 грудня 1920 року перебуває у складі 2-го кавалерійського полку в Галліполі. У 1922—1923 роках очолював групу офіцерів Охтирського гусарського, Білгородського уланського і Ізюмського гусарського полків на розбиранні старих військових укріплень у Белграді.

У 1923 році переїхав до Франції, служив у бюро, згодом став шофером в американському посольстві у Парижі. Був членом правління Об'єднання колишніх вихованців Миколаївського кавалерійського училища (1929) і головою Об'єднання гусарського Охтирського полку. Пізніше переїхав до США, з 1944 року служив картографом в американській армії.

Помер у 1965 році у Вашингтоні. Похований на кладовищі Рок-Крік.

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Список генералам, штаб и обер-офицерам и классным чиновникам 12-го гусарского Ахтырского полка. К 1 января 1914 года. — С. 16 (неопр.). // Пам'яті героїв Великої війни 1914—1918.
  • Ізюмці в боях за Росію: спогади офіцерів 11-го гусар. Ізюм. ген. Дорохова полку. — М .: АІРО-XX, 1997. — С. 238.
  • Арсеньєв А. Б. У закруту Дунаю: нариси життя та діяльності російських в Новому Саду. — М .: Русский путь, 1999. — С. 24.
  • Волков С. В. Білий рух. Енциклопедія громадянської війни. — СПб .: «Нева», 2002. — С. 6.
  • Волков С. В. Офіцери армійської кавалерії. — М .: Русский путь, 2004. — С. 34.
  • Російське зарубіжжя у Франції 1919—2000. Л. Мнухін, М. Авриль, В. Лоський. — М., 2008.
  • Родовід книга спадкових дворян Харківської губернії. — Харків, 2010. — С. 15.
  • Аглаімов Всеволод Петрович на сайті Find a Grave (англ.)