Адрієн Мальярд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття містить неперекладені фрагменти іноземною мовою.
Ви можете допомогти проєкту, переклавши їх українською.
Адрієн Манглард
Adrien Manglard
Морской бой, Ермітаж, Санкт-Петербург
При народженні Adrien Manglard
Народження 10 березня 1695(1695-03-10)
Ліон
Смерть 1 серпня 1760(1760-08-01) (65 років)
  Рим
Національність француз
Країна Франція Франція
Жанр живописець
Навчання Академія Святого Луки і Королівська академія живопису і скульптури
Діяльність художник, гравер, графік
Вчитель Adriaen van der Cabeld[1][2]
Відомі учні Клод Верне
Член Академія Святого Луки і Королівська академія живопису і скульптури
Роботи в колекції Національна галерея Вікторії, Міннеаполіський інститут мистецтваd, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Musée d'art et d'archéologie de Guéretd, Музей палацу короля Яна III у Вілянуві, Музей історії мистецтв, Баварські державні колекції картинd, Музей образотворчих мистецтв, Гарвардський художній музей, Віденська академія мистецтв, Художній музей Фогга[d], Академія Святого Луки, Галерея Сабауда, Musée national du Château de Fontainebleaud, Державна картинна галерея (Карлсруе), Музей Фабра, paintings collection of Musée des beaux-arts de Chartresd[3][4], Музей Боуз, Beecroft Art Galleryd і Print Collectiond[5]
CMNS: Адрієн Мальярд у Вікісховищі

Адрієн Манглард (фр. Adrien Manglard; 10 березня 1695, Ліон — 1 серпня 1760, Рим) — французький живописець.

Біография[ред. | ред. код]

Адрієн Манглард народився в місті Ліон, Королівство Франції, 10 березня 1695 (або 1685), первісток Едмона (по імені Еме) Мангларда і Катрін Роуз дю Пер'є (або Дюпере). Він хрестився в церкві Сен-Вінсент 12 березня того ж року.[6] Його батько також був художником і народився в Парижі. Його мати була дочкою продавця книг. Обидва його батька залишилися без батька. Вони одружилися 21 травня 1683 року в базиліці Сен-Мартен д'Ено.

Крім Адрієна у них було ще двоє дітей. Сім'я постраждала від економічних наслідків голоду, викликаного надзвичайно холодною погодою в Малий льодовиковий період, який привів до Сім хворих років[en] в Шотландії і на диво холодним Le Grand Hiver у Франції, з подальшим голодом, який, за оцінками, забрав життя 600000 чоловік до кінця 1710 році у Франції. [7][8] У 1707 році два брата Мангларда П'єр і Даніель були залишені в Hôpital de la Charité, притулку для сиріт в Ліоні, де вони були прийняті як delaissés (покинуті).[9][10]

После обучения у Адриана ван дер Кабель в Лионе Манглард переехал оттуда в Авиньон или Марсель, где учился у картезианского художника Джозефа Габриэля Имберта (1666–1749).[10][11][12] В 1715 году Манглард переехал в Рим просто в качестве туриста. Он не находился под защитой Французской академии, которая приняла его в качестве полноправного члена в 1736 году.[13][14] В 1722 году он, вероятно, уже пользовался некоторой известностью в Риме.[15] Манглард начал пользоваться покровительством известных комиссаров по крайней мере с середины 1720-х годов. В 1720-х годах он начал работать в Corte Sabauda, ​​куда он отправил две картины в 1726 году.[16] Талант Мангларда как мариниста был таков, что его карьера стремительно развивалась: среди престижных клиентов были Виктор Амадей II, герцог Савойский и король Пьемонта, купившие у него две одинаковые картины в 1726 году, и Филипп, герцог Пармский. Один только Филипп заказал у Мангларда более 140 картин для украшения своих дворцов.[12][17] Манглард также пользовался покровительством самых важных римских семей, включая Колонну, Орсини, Рондани, Роспильози и Киджи. Для Киджи он расписал фресками две комнаты на Бельэтаж Палаццо Киджи, сегодня официальной резиденции премьер-министра Италии.[18][19] В Риме Манглард учился у Бернардино Ферджони, прежде чем быстро прославился как художник-пейзажист.[20][12] Манглард сосредоточился на том, что станет его областью знаний в Риме, то есть морскими видами. Он изучал корабли, турок и даже верблюдов.[21][12] Манглард часто изображал порты и гавани в своих пейзажных картинах. Такие фигурки, как Турки и верблюды, отражали экзотику великих итальянских гаваней.[22]

Манглард обучался у голландского пейзажиста Золотого века (Кабель), который сам побывал в Италии. Там на его стиль повлияла местная болонская школа. Таким образом, Манглард сначала соприкоснулся с голландским стилем пейзажной живописи Золотого века, с некоторым итальянским влиянием Кабеля, а затем фактически переехал в Италию, когда ему было чуть больше двадцати, и испытал там влияние выдающихся римских художников того периода. включая художников из круга скульптора Пьера Легро,[12] таких как Себастьяно Конка и Каспар ван Виттель.[21] Морские картины Мангларда сочетают «идеализированные классические пейзажи Клода Лоррена с острым реализмом северных моделей».[20]

Галерея[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Michel, Olivier (1981). Adrien Manglard, peintre et collectionneur (1695-1760). Mélanges de l'École française de Rome. Архів оригіналу за 11 грудня 2020. Процитовано 21 жовтня 2020.
  • Maddalo, Silvia (1982). Adrien Manglard (1695-1760). Multigrafica; University of Virginia. Архів оригіналу за 19 жовтня 2020. Процитовано 21 жовтня 2020.
  • A. Negro (2000). Manglard, Locatelli e altri. Quadri Rospigliosi riemersi dalle vendite del 1931 e del 1932. Rome.
  • A. Rostand (1943). Adrien Manglard et la peinture de marines au XVIIIe siècle. Gazette des Beaux-Arts. с. 263—272.
  • Turner, Jane; Akiyama, Terukazu; Brigstocke, Hugh (1996). The Dictionary of Art, vol. 20. New York: Grove. с. 270. ISBN 1-884446-00-0.
  • Cavina Ottani, Anna; Calibi, Emilia (2005). La pittura di paesaggio in Italia : il Settecento. Milan: Mondadori Electa. с. 247—250.
  • Beyer, Andreas; Savoy, Bénédicte; Tegethoff, Wolf; König, Eberhard (1992). Allgemeines Künstlerlexikon : die bildenden Künstler aller Zeiten und Völker. München: Saur. с. 29.
  • A checklist of painters c1200-1976 represented in the Witt Library, Courtauld Institute of Art, London. London: Mansell. 1978. с. 188. ISBN 0-7201-0718-0.
  • Bénézit, Emmanuel (1976). Dictionnaire critique et documentaire des peintres, sculpteurs, dessinateurs et graveurs de tous les temps et de tous les pays. Gründ. с. 139—140.
  • Duclaux, Lise; Monnier, Geneviève; Petiet, Marie-Noëlle (1967). Dessins français du XVIIIe siècle: amis et contemporains de P.-J. Mariette. Paris: Musée du Louvre.
  • Gerson, Horst (1983). Ausbreitung und Nachwirkung der holländischen Malerei des 17. Jahrhunderts. Amsterdam: B.M. Israel. с. 117–170. ISBN 90-6078-086-8.
  • Thieme, Ulrich; Becker, Felix (1950). Allgemeines Lexikon der bildenden Künstler : von der Antike bis zur Gegenwart. Leipzig: Seemann[de]. с. 14.
  • Mandrella, David; Musée Jacquemart-André (2005). Von Callot bis Greuze: französische Zeichnungen des 17. und 18. Jahrhunderts. G + H. с. 144. ISBN 978-3-931768-78-2. Архів оригіналу за 26 червня 2014. Процитовано 21 жовтня 2020.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://books.google.it/books?id=OwxNAAAAYAAJ&dq=palazzo+chigi+adrien+manglard&focus=searchwithinvolume&q=Cabel
  2. ↑ Silvia Maddalo
  3. ↑ RKDimages
  4. ↑ https://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k62435436/f44.item
  5. ↑ https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/316935
  6. ↑ Michel, 1981, с. 827.
  7. ↑ Monahan, W. Gregory (1993), Year of Sorrows: The great famine of 1709 in Lyon, Columbus: Ohio State University Press, с. 125—153, ISBN 978-0-8142-0608-9.
  8. ↑ Lachiver, Marcel (1991), Les Années De Misère: La famine au temps du Grand Roi, 1680–1720 (French) , Paris: Fayard, с. 361, 381—382, ISBN 978-2-213-02799-9.
  9. ↑ Maddalo, 1982, с. 15.
  10. ↑ а б Maddalo, 1982, с. 31.
  11. ↑ G.Dargent, 1979.
  12. ↑ а б в г д Manglard, Adrien. Oxford Art Online. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 9 жовтня 2020.
  13. ↑ Maddalo, 1982, с. 16.
  14. ↑ Adrien Manglard. Netherlands Institute for Art History. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 9 жовтня 2020.
  15. ↑ Maddalo, 1982, с. 34.
  16. ↑ Maddalo, 1982, с. 39.
  17. ↑ Manglard, Adrien. Web Gallery of Art. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 9 жовтня 2020.
  18. ↑ Governo italiano. La Sala dei Paesaggi Boscosi e la Sala delle "Marine". Italian Government. Архів оригіналу за 26 червня 2019. Процитовано 9 жовтня 2020.
  19. ↑ Maddalo, 1982, с. 13.
  20. ↑ а б Southern Mediterranean Seascape with Boats and Figures at Sunset. Sotheby's. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 9 жовтня 2020.
  21. ↑ а б Michel, 1981, с. 834.
  22. ↑ Michel, 1981, с. 835.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Адрієн_Мальярд&oldid=41888839