Азарьонок Юрій Володимирович
| Азарьонок Юрій Володимирович | |
|---|---|
| біл. тарашк. Ю́ры Ўладзі́меравіч Азаро́нак | |
| Народився |
27 лютого 1965 (59 років) Рудня (Городоцький район)d, Езеріщенська сільрада, Городоцький район, Вітебська область, Білоруська РСР, СРСР |
| Країна |
 СРСР Білорусь |
| Діяльність | кінорежисер, сценарист |
| Alma mater | Білоруська державна академія мистецтв |
| Заклад | Білорусьфільм і Національна державна телерадіокомпанія Республіки Білорусь |
| Роки активності | 1991 — тепер. час |
| Партія | Слов'янський собор "Біла Русь"d |
| Діти | Азарьонок Григорій Юрійович |
| Нагороди | |
Азарьонок Юрій Володимирович (27 лютого 1965, Рудня (Городоцький район)d, Вітебська область) — білоруський проросійський журналіст, пропагандист, режисер та громадський діяч. Автор найодіозніших фільмів про білоруську опозицію. Працював заступником голови Белтелерадіокомпанії та в пресслужбі прокуратури Білорусі[1].
Життєпис[ред. | ред. код]
На початку 1990-х приєднався до політичної партії «Славянскі сабор Белая Русь». Став популярним після створення документального фільму «Ненависть: діти брехні» 1995 року, в якому він порівняв опис колабораціоністів часів Другої світової війни та сучасних білоруських націоналістів. Фільм, показаний напередодні референдуму 1995 року, викликав великий резонанс у суспільстві. 1996 року він зняв фільм «За лаштунками» про зв'язок білоруської опозиції з іноземними політичними та фінансовими силами.
2000 року став керівником літературно-драматичного видання Белтелерадіокомпанії.
Напередодні президентських виборів 2001 року він створив документальну серію «Таємні джерела політики», яка негативно висвітлювала діяльність опозиції та різних іноземних фондів та центрів. Після президентських виборів очолював інформаційний відділ Білоруської патріотичної спілки молоді.
У квітні 2003 року призначений речником Генеральної прокуратури Білорусі.
2 червня 2005 року указом Лукашенка призначений заступником голови Національної телерадіокомпанії Білорусі. 13 червня 2008 року Указом президента № 331 звільнений з цієї посади. Згідно з документом, його звільнено «за вчинення злочину, несумісного з перебуванням на державній службі».
Юрій Азарьонок вважається прихильником Віктора Шеймана[be-x-old], білоруського політика в колі Лукашенка, прихильника крутих і радикальних дій. У квітні 2006 року Азарьонку заборонили в'їзд до США та Євросоюзу за активну підтримку режиму Лукашенка[2].
Сім'я[ред. | ред. код]
Син Юрія Азаронка Григорій також відомий як телевізійний пропагандист режиму Лукашенко, особливо у зв'язку з протестами 2020—2021 років.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Премія Парламентської асамблеї Союзу Білорусі та Росії «За довіру до моральних ідеалів у кіно» за фільм «Духовна війна» (2006)
- Президентська премія «За духовне відродження» за створення авторської телепрограми «Теорія змови» (2005).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Лукашенко наградил Зимовского орденом Скорины. web.archive.org. 5 березня 2016. Архів оригіналу за 18 листопада 2010. Процитовано 1 червня 2021.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 17 травня 2017. Процитовано 1 червня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Див. також[ред. | ред. код]
| ||||||||||||||||||||||||||
