Акбаров Едуард Ільдусович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Акбаров.
Ф
Едуард Акбаров
Особисті дані
Повне ім'я Едуард Ільдусович
Акбаров
Народження 7 жовтня 1964(1964-10-07) (60 років)
  Казань, РРФСР, СРСР
Зріст 165 см
Вага 63 кг
Громадянство СРСР СРСР
Росія Росія
Позиція нападник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби
СРСР «Електрон» (Казань)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1982—1983 СРСР «Рубін» (К) 30 (2)
1984 СРСР «Динамо» (Кр) 29 (3)
1985 СРСР «Динамо» (М) 0 (0)
1986 СРСР «Рубні» (К) 27 (4)
1987—1988 СРСР «Факел» (В) 62 (3)
1989 СРСР «Рубін» (К) 7 (0)
1989—1992 СРСР/Україна «Нива» (В) 121 (17)
1992—1993 Чехословаччина «Хемлон» (Г) ? (1)
1993 Україна «Нива» (В) 1 (0)
1993 Україна «Хімік» (Ж) 4 (1)
1994—1995 Росія «Нафтохімік» (Н) 44 (6)
1995—1996 Росія «Рубін» (К) 50 (2)
1997 Росія «Локомотив» (Лиски) 34 (2)
Суддівська діяльність
Місто Воронеж
Професія футболіст

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Едуард Ільдусович Акбаров (рос. Эдуард Ильдусович Акбаров; нар. 7 жовтня 1964, Казань, РРФСР) —радянський та російський футболіст, виступав на позиції нападника або крайнього півзахисника, футбольний арбітр. Зіграв 8 матчів у вищій лізі України.

Спортивна кар'єра

[ред. | ред. код]

Вихованець казанського спортивного клубу «Електрон», в дитинстві окрім футболу грав у хокей та хокей з м'ячем. У 16-річному віці потрапив у «Рубін» і виходив на поле в матчах другої ліги за квотою для молодих гравців.

У 1984 році був призваний в армію і почав виступати за кіровське «Динамо», там був помічений тренерами московських одноклубників і запрошений в команду. У січні 1985 року на динамівському турнірі в складі москвичів став переможцем, причому в фіналі забив м'яч у ворота свого колишнього клубу з Кірова і був визнаний найкращим півзахисником турніру[1]. В офіційних матчах за «біло-блакитних» вийшов на поле тільки одного разу — 30 липня 1985 року в матчі Суперкубка проти «Зеніту»[2].

Після закінчення служби повернувся в Казань, потім провів два сезони у складі воронезького «Факела». У складі воронезького клубу в лютому 1988 року зробив хет-трик у міжнародному матчі зі збірною Бангладешу.

З 1989 року протягом декількох років виступав за вінницьку «Ниву». В її складі 7 березня 1992 роки зіграв перший матч у першому сезоні вищої ліги України проти «Кременя»[3]. В ході весняного сезону 1992 року зіграв 7 матчів у вищій лізі і разом з командою вилетів у першу лігу, де виступав у першій половині сезону 1992/93. Навесні 1993 року грав у Чехословаччині за «Хемлон» з міста Гуменне, а в серпні 1993 року зіграв ще один матч за «Ниву», яка повернулася у вищу лігу.

У 1994 році футболіст повернувся в Росію та виступав за «Нафтохімік», «Рубін» і «Локомотив» (Лиски). У віці 33 років завершив спортивну кар'єру.

Після закінчення кар'єри проживає у Воронежі. На рубежі 1990-х і 2000-х років займався суддівством футбольних матчів, працював на поєдинках другого дивізіону і турніру дублерів, згодом судив матчі з футзалу та пляжного футболу. Працював головним тренером команди з пляжного футболу «Буран» (Воронеж)[4].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Одружений, дружину звуть Олена. Дочка Вікторія займалася тенісом і бадмінтоном, а також судила футбольні матчі на аматорському рівні[5].

Молодший брат Ніяз також був футболістом, в деяких командах виступав разом зі своїм братом. Зокрема, в 1990 році захищав кольори вінницької «Ниви»[6]. Мати займалася ковзанярським спортом, а батько грав в футбол і хокей.

За віросповіданням — православний.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ 1985 чемп. Динамо 24 января 1985 (четверг) Динамо (Москва) — Динамо (Киров) 1:0 [Архівовано 18 серпня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. ↑ 1985 суп. куб. 1 30 июля 1985 (вторник) Динамо (Москва) — Зенит (Ленинград) 1:2 в гостях [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ Матч Кремень — Нива В. footballfacts.ru [Архівовано 24 березня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ Акбаров Эдуард Ильдусович[недоступне посилання з серпня 2019] (рос.)
  5. ↑ ВИКТОРИЯ АКБАРОВА: «ТЕННИС — ЭТО МОЕ ХОББИ, ЗА КОТОРОЕ ЕЩЕ И ПЛАТЯТ ДЕНЬГИ!» [Архівовано 21 березня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. ↑ Акбаров Ніяз (1969) - Росія. Архів оригіналу за 21 березня 2019. Процитовано 21 березня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Акбаров_Едуард_Ільдусович&oldid=38833375