Александру Влахуце

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Александру Влахуце
рум. Alexandru Vlăhuţă
Stamp 1958 Alexandru Vlahuta.jpg
Народився 5 вересня 1858(1858-09-05)
Плешешті
Помер 19 листопада 1919(1919-11-19) (61 рік)
Бухарест
Громадянство Румунія
Діяльність румунський поет і письменник
Володіє мовами румунська
Членство Румунська академія

Александру Влахуце (рум. Alexandru Vlăhuţă; *5 вересня 1858, Плешешті — †19 листопада 1919, Бухарест) — румунський поет і прозаїк.

Біографія[ред. | ред. код]

Дебютував в бухарестському журналі «Revista Noua». Заснував журнал «Viata» (Життя) і пізніше, спільно з великим поетом Джордже Кошбук, редагував журнал «Semanatorul» (Сівач). Обидва журнали мали велике значення в румунській літературі кінця XIX століття. Отримавши пропозицію міністра народної освіти скласти «художню географію» Румунії, Влахуце об'їздив всю країну і написав книгу «Romînia Pitoreasces» (Мальовнича Румунія), яка містить найбільш яскраві сторінки румунської прози. У цій книзі Влахуце з успіхом користується архаїзмами і встановлює право літературного громадянства за цілою низкою провінціалізмів.

Особистість письменника знайшла яскраве вираження в його віршах «Poesii» (Поеми) і «Jubire» (Любов), пройнятих песимізмом. Будучи на початку своєї творчості одним з послідовників румунського поета Емінеску, Влахуце в віршах малює тьмяну повсякденність, говорить про свою відразу до життя і скаржиться на сумний вигляд світу.

Однак через деякий час в його ліриці песимізм поступився місцем оптимізму. Влахуце — автор відомої в Румунії сатири «Undevsnesiut visatoiri» (Де наші мрійники). Його вплив на румунську молодь довоєнного часу величезний. За час війни 1914-1918 Влахуце відійшов від літературної діяльності і до самої смерті нічого більше не писав.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Проза:
Nuvele, Bucuresti, 1886.
Dan, Bucuresti, 1894.
Clipe de liniste, Bucuresti, 1899.
Lu viltoare, 2-е изд., Bucuresti, 1901.
Romînia Pitoreasces, Trecutul nostru, s. a.
  • Вірші:
Poesii, Bucuresti, 1887.
Jubire, Bucuresti, 1896.

Джерела[ред. | ред. код]