Алжирська експедиція (1519)
| Алжирська експедиція (1519) | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Османсько-габсбурзькі війни | |||||||
 Алжир. Гравюра Г.Брауна (1576) | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
 Іспанська імперія  Сицилійське королівство
|
 Алжирський еялет | ||||||
| Командувачі | |||||||
| Уго де Монкада |
Хизир Барбаросса | ||||||
| Військові сили | |||||||
| Невідомі | Невідомі | ||||||
| Втрати | |||||||
| Виликі втрати 3,036 полонених[2] |
Незначні | ||||||
Алжирська експедиція 1519 року — невдала військова компанія, організована імператором Священної Римської імперії Карлом V Габсбургом в 1519 році, під час якої об'єднані іспансько-італійські сили на чолі з віце-королем Сицилії Уго де Монкада здійснили напад на місто Алжир в з метою повалення Османського володіння в Алжирі[3]. Експедиція не досягла своєї мети і закінчилася катастрофічною поразкою для європейської армії[4].
Передумови[ред. | ред. код]
У 1510 році іспанці захопили острівець Пеньйон-де-Алжир, що лежить навпроти міста Алжир на африканському узбережжі Середземного моря та змусили місцевого правителя міста визнати себе іспанським вассалом. На острові Пеньйон-де-Алжир була збудована фортеця та розміщено іспанський гарнізон.
В 1516 році владу в місті Алжир за допомогою османського загону захопив корсар Арудж-реїс (старший брат Хайр Ад-діна Барбаросси), який скинув васального іспанцям еміра і оголосив себе султаном Алжиру. Іспанці, яких не задовольняла перспектива появи османських володінь в Західному Середземномор'ї, відразу ж зробили спробу вибити османів з Алжиру, але надіслана ними в 1516 році алжирська військова експедиція була розбита Арудж-реїсом під стінами міста.
В 1517 році Арудж-реїс втрутився в міжусобну боротьбу алжирських Заянідів і захопив Тлемсен — столицю заянідських володінь в Магрибі. Таким чином під владу Аруджа потрапили величезні території в Алжирі, зокрема усі території навколо іспанських баз в Орані і Мерс-ель-Кебірі, що поставило під загрозу їх звичні шляхи постачання. Іспанська армія, надіслана в Тлемсен з Орана вибила загон Аруджа з Тлемсена і в результаті подальших боїв з іспанцями сам Арудж загинув. Замість того, щоб піти на беззахисний Алжир, іспанська армія повернулась в Оран.
Після загибелі Аруджа, його місце зайняв його молодший брат — Хизир Барбаросса, який очолив корсарсько-османські війська в Алжирі і перейняв титул султана Алжиру. Розуміючи марність спроб перемогти заянідів та іспанців без підтримки потужного зовнішнього гравця, він направив послів до Стамбула, щоб офіційно запропонувати провінцію Алжир в дар османському султану Селіму I і далі правити нею як намісник Османської імперії.
Експедиція[ред. | ред. код]
Після невдалої спроби захопити Алжир в 1516 році, імператор Священної Римської імперії Карл V Габсбург доручив організувати наступну експедицію для завоювання Алжиру іспанському віце-королю Сицилії Уго де Монкада. Ця експедиція відбулась в серпні 1519 року.
Хайреддін Барбаросса, який на момент іспанського нападу вже отримав підтримку з Стамбулу був готовий зі своєю армією протистояти цьому нападу [5]. Армія Монкада зазнала втрат через шторм і Барбаросса успішно розбив іспанську атаку, що в підсумку призвело різанини[6]. Самому Уго де Монкада вдалося втекти, сховавшись серед трупів іспанських солдат на березі[6]. 3036 іспанців потрапили в полон[2].
Коли Карл V запропонував гроші за полонених офіцерів, Барбаросса, озлоблений загибеллю свого старшого брата в бою з іспанцями два роки назад, наказав усіх їх стратити[6]. Коли Барбаросі запропонували ще одну суму грошей за повернення трупів, він наказав кинути тіла в море, щоб «якщо родичі когось із загиблих приїхали до Алжиру, вони не знали місця поховання свого батька чи брат, і не бачити попіл, а тільки хвилі»[6].
Наслідки[ред. | ред. код]
Захоплення Алжиру та інших міст заянідської держави османськими корсарами в 1516-1517 роках стало можливим в результаті їх підтримки османським султаном Селімом I. Ця підтримка припинилась зі смертю Селіма в 1520 році, в результаті чого в 1524 році Хизир Барбаросса втратив місто на користь місцевого ватажка кабілів і відступив зі своїм загоном до алжирського міста Джиджель[7]. Після того, як з початком османсько-габсбурзької війни в Європі султан Сулейман І відновив османську підтримку супротивників Габсбургів в Магрибі, Хизир Барбаросса повернувся і остаточно захопив Алжир і Пеньйон-де-Алжир у іспанців в 1529 році[8].
Карл V Габсбург буде ще неодноразово намагатись захопити корсарські бази на північноафриканському узбережжі, аж поки катастрофічні наслідки чергового алжирського походу в 1541 році року не змусять його остаточно відмовитись від спроб захопити Магриб.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ A History of the Maghrib in the Islamic Period Jamil M. Abun-Nasr, Cambridge University Press,
- ↑ а б The City in the Islamic World [Архівовано 31 серпня 2021 у Wayback Machine.] (2 vols.) Salma Khadra Jayyusi, Renata Holod, Antillio Petruccioli, André Raymond BRILL
- ↑ Istanbul, Rome and Jerusalem: Titans of the Holy Cities [Архівовано 31 серпня 2021 у Wayback Machine.] Simon Sebag Montefiore Hachette UK
- ↑ Algérie et Tunisie [Архівовано 31 серпня 2021 у Wayback Machine.] Gilbert Jacqueton Hachette,
- ↑ Lords of the Sea: A History of the Barbary Corsairs [Архівовано 31 серпня 2021 у Wayback Machine.] Alan G. Jamieson Reaktion Books,
- ↑ а б в г Empires of the Sea: The Final Battle for the Mediterranean, 1521—1580 [Архівовано 31 серпня 2021 у Wayback Machine.] Roger Crowley Faber & Faber,
- ↑ Garnier, p.20
- ↑ The Emperor [Архівовано 31 серпня 2021 у Wayback Machine.] Roger Bigelow Merriman Cooper Square Publishers