Алла Георгієва

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Алла Георгієва
Алла Георгиева
Народження 1957(1957)
Харків, Українська РСР, СРСР
Навчання Харківський художньо-промисловий інститут
Діяльність художниця
Напрямок сучасне мистецтво
Роки творчості 1980 -
Сайт allageorgieva.blogspot.com

Алла Георгієва (болг. Алла Георгиева) — болгарська художниця. Займається сучасним мистецтвом: живописом, інсталяціями, фотографією, предметами, відео, перформансом та карикатурою (разом з Чавдаром Георгієвим). Також виконує функції куратора.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася в 1957 році в місті Харкові (УРСР). Початкову художню освіту здобула у Харківській дитячій художній школі № 1 ім. І. Є. Рєпіна. Продовжувала навчання живопису в приватній школі Віталія Ленчина. У 1980 році закінчила Художньо-промисловий інститут у Харкові (Худпром). Живе в Болгарії з 1981 р.[1] До 1992 року працювала переважно в галузі книжкової ілюстрації, дизайну (Центральний інститут промислової естетики), прикладної графіки, сатиричного живопису та карикатури. На альтернативній болгарській сцені вона відома своїми інтересами у сфері «жіночої точки зору» та вираженням засобами адекватними часу. Вона є однією із засновниць Асоціації жінок-художниць «8 березня», а також ініціаторами виставок «Версія Ерато» (1997) та «Одержимість» (1999).[2]

Член Союзу болгарських художників (1989) та Клубу (Вічно) молодого художника (1992). Вона є членом-засновником групи жінок-художниць «8 березня» (1997).

Особисте життя[ред. | ред. код]

Живе і працює в Софії та Харкові.[3] Чоловік  — Чавдар Георгієв.

Персональні виставки[3][ред. | ред. код]

  • 2018 — «Життя — це пісня», галерея «Структура», Софія
  • 2015 — "Наші! Музей диванних війн ", Інститут Гете, Софія
  • 2010 — «Вечеря Франкенштейна», галерея Сарієва, Пловдив[4]
  • 2008 — «Для любові, великої та маленької», Галерея проектів ARC, Софія[5]
  • 2007 — «З днем ​​народження!», Галерея FABS, Варшава, Польща
  • 2003 — «З днем ​​народження!», Центр ATA та ISI, Софія

Кураторські проекти[ред. | ред. код]

  • 2011 — «Репродукція», Софійський Арсенал — Музей сучасного мистецтва, Болгарія (спільно з Надією Джаковою)

Визнання та нагороди[3][ред. | ред. код]

  • 2018 — номінація на премію Софійської муніципалітету за видатні досягнення в мистецтві
  • 2017 — Спеціальна премія компанії «Rock Materials», м. Русе в секції «Сучасне мистецтво», XXIII Міжнародна бієнале гумору та сатири в мистецтві, Габрово
  • 2012 — Спеціальна премія журі, Бієнале живопису Остіна, 40-та Світова галерея малювання, Скоп'є
  • 2010 — Нагорода муніципалітету Софії від імені та пам'яті Доньо Донева на 35-й національній виставці мультфільмів (разом з Чавдаром Георгієвим)
  • 2009 — Премія УБА за спеціалізацію в Cité International des'ar, Париж, Франція
  • 2008 — Гран-прі для мультфільму УБА (разом з Чавдаром Георгієвим)
  • 2007 — «Шорт-лист» — номінація на премію «Гауденц Б. Руф»
  • 1998 — премія Фонду «Підтримка мистецтва в Болгарії»
  • 1991 — Перша премія за намальовані листівки видавництва «Отечество»
  • 1990 — Друга премія за живопис на Х Міжнародній бієнале гумору та сатири в мистецтві, Габрово
  • 1985 — Друга премія на виставці «Жінки-мультфільми», Софія
  • 1984 — Перша премія на виставці «Жінки-мультфільми», Софія

Публічні колекції[ред. | ред. код]

  • Moderna Galeria / MG + MSUM / Словенія,
  • Національна художня галерея, філія Софійського Арсеналу — Музей сучасного мистецтва
  • Європейський інвестиційний банк
  • Софійська міська художня галерея, Болгарія
  • Консульство Болгарії; Stills, Единбург, Шотландія
  • Будинок гумору та сатири, Габрово, Болгарія
  • Художня галерея Петка Чурчулієва, м. Димитровград, Болгарія

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Българинът — сладък и гаден», в. «Форум», март 2006, vol.5, n.3.
  2. CV и репродукции на произведения на Алла Георгиева [Архівовано 13 січня 2011 у Wayback Machine.], в. «Литературен форум», бр. 17 (458), 1 май 2001 г.
  3. а б в CV на Алла Георгиева[недоступне посилання з февруари 2021] на сайта на галерия «Сариев»
  4. Емилия Миразчийска, «Алла Георгиева, вечерята на Франкенщайн и холандците» [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.], рец. в блога «Altri Amori», 9 декември 2010
  5. «Алла Георгиева: Историята на един арт проект», интервю на Светла Петкова, в. «Култура», бр. 43 (2526), 12 декември 2008

Посилання[ред. | ред. код]