Альтруїзм у тварин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Альтруїзм у тварин (фр. altruisme, від лат. alter. — інший), альтруїстична поведінка — дія (сукупність дій) індивіда (групи особин), що приводить до підвищення пристосованості іншого індивіда (групи) за рахунок зниження власної пристосованості.

Вперше уявлення про альтруїстичну поведінку введено Дж. Б. Холдейном, а згодом найбільш послідовно розвивалося Р. Триверсом. Будь-яка поведінка що знижує її репродуктивний потенціал та підвищує репродуктивний потенціал інших членів популяції, може розглядатися як прояв альтруїзму.

Альтруїзм у тварин найбільш яскраво проявляється у відносинах всередині родини, але також зустрічається і серед інших соціальних груп, у яких одна тварина жертвує своїм власним добробутом на користь іншої тварини.

Відповідно до наявних у соціобіології уявлень, альтруїстична поведінка може існувати у вигляді родинного альтруїзму − поведінки у відношенні до родичів (механізм підвищення сукупної пристосованості), а також у формі реципрокного (взаємного) альтруїзму − поведінки у відношенні до неспоріднених особин свого виду або особин іншого виду. При цьому передбачається, що у подальшому аналогічна поведінка буде продемонстрована цими особинами у відношенні до альтруїста або його родича.

Альтруїстична поведінка у тварин є несвідомою. Вона може відігравати важливу роль у еволюції, якщо їй слідує значна частина популяції; у цьому випадку користь від альтруїзму переважає шкоду, яку він викликає.

Концепція альтруїстичної поведінки у соціобіології не є загальноприйнятою, а сам термін у сучасній біології розглядається як метафоричний.

Родинний добір і правило Гамільтона[ред.ред. код]

Докладніше: Родинний добір

Одним із можливих пояснень альтруїзму є родинний добір. Тобто альтруїсти поширюють свої гени не за рахунок власного розмноження, а за рахунок допомоги розмноженню їх родичів. Прикладом є еусоціальні комахи, в колоніях яких розмножуються лише королеви, а робочі особини розмножуються рідко, або взагалі не розмножуються.

Умови, за яких може виникати альтруїзм, встановулює правило Гамільтона. Згідно з цим правилом, гени, які за певних обставин зменшують шанси особини на розмноження (або пригнічують його взагалі — як у суспільних комах), можуть поширитись у популяції коли «величина внеску» (допомоги) іншим особинам для вирощування їхніх нащадків, помножена на споріденість з цими особинами більша за «ціну допомоги». У цьому разі ця особина продукує таким чином більше копій своїх генів, ніж за рахунок витрачання всіх ресурсів на власне розмноження. Математично це правило можна виразити так:

C > rB

де С — ціна, яку платить особина за допомогу іншим особинам (середнє число власних нащадків, які особина, що допомагає, могла б продукувати, замість допомоги), r — коефіцієнт споріденості між альтруїстом і реципієнтом альтруїзму (наприклад r для батьків і нащадків дорівнює 0.5), B — вигода для реципієнта від допомоги особини-альтруїста (виражається в кількості нащадків, що продукує реципієнт, внаслідок допомоги альтруїста).[1]

Приклади альтруїзму у тварин[ред.ред. код]

  • До альтруїстичної поведінки, наприклад, можна віднести реакцію «окрикування хижака» − поведінку, при якій зграйні особини сигналізують про наближення ворога, тим самим попереджаючи зграю та піддаючи себе небезпеці.
  • Мурашки. Деякі види мурашок, які відчувають, що скоро помруть, залишають свої гнізда та гинуть на самоті. Наприклад, мурашки виду Temnothorax unifasciatus (Myrmicinae), які заражені спорами смертельного для них грибка Metarhizium anisopliae, за деякий час до своєї смерті (від декількох годин до декількох днів) залишали свій мурашник та йшли на велику відстань. Ця рятує інших мурашок від зараження новими спорами грибку [2].
  • Терміти. Деякі члени сімей термітів виду Globitermes sulphureus гинуть, приносячи себе у жертву та «вибухаючи» після розриву спеціальних залоз з захисними секретами, які випускаються на мурашок [3].
  • Собаки та кішки часто приймають осиротілих кошенят, більчат, каченят та навіть тигрят, проявляючи про них турботу, як про своїх власних малюків [4].
  • Дельфіни підтримують хворих або поранених особин свого виду, плаваючи під ними протягом багатьох годин та одночасно підштовхуючи їх до поверхні таким чином, щоб вони могли дихати [5].
  • Кажани вампіри іноді відригують кров, щоб розділити її з хворими особинами свого виду, які не здатні знайти їжу [6] [7].
  • Моржі інколи приймають малюків-сиріт свого виду, які втратили власних батьків через напад хижаків [8].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Hamilton W. D. (1963) The evolution of altruistic behavior. American Naturalist 97:354-356
  2. Муравьи-смертники оказались альтруистами — lenta.ru
  3. Bordereau, C., Robert, A., Van Tuyen V. & A. Peppuy. 1997. Suicidal defensive behavior by frontal gland dehiscence in Globitermes sulphureus Haviland soldiers (Isoptera). Insectes Sociaux. 44 (3): 289—297. doi=10.1007/s000400050049
  4. Mutt-ernal Instincts — Dachshund adopts kitties, Pitbull adopts kitties, Border Collie adopts… tigers?
  5. Davidson College, biology department (2001) Bottlenose Dolphins — Altruism
  6. de Waal, Frans (1996). Good Natured. Harvard University Press. pp. 20-21. ISBN 0-674-35660-8.
  7. Perry, Julie (2002). «Reciprocal Altruism in Vampire Bats»
  8. «Walrus: Odobenidae — Behavior And Reproduction».

Джерела[ред.ред. код]

  • Биологический энциклопедический словарь / Гл. ред. М. С. Гиляров. — М.: Сов. энциклопедия, 1986. — 831 с.