Альціон рудолобий
| Альціон рудолобий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Todiramphus winchelli (Sharpe, 1877)[2] | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Halcyon winchelli Todirhamphus winchelli | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Альціо́н рудолобий[3] (Todiramphus winchelli) — вид сиворакшоподібних птахів родини рибалочкових (Alcedinidae). Ендемік Філіппін. Вид названий на честь американського геолога Ньютона Хораса Вінчелла[en][4].
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 25 см. У самців верхня частина тіла синювато-чорна, голова і надхвістя яскраво-сині. Нижня частина тіла біла. Лоб рудий, на задній частині шиї рудий "комірець". Дзьоб міцний, чорнуватий, знизу біля основи світлий. Забарвлення самиць подібне до забарвлення самців, однак груди і боки у них мають охристо-оранжевий відтінок. Забарвлення молодимх птахів подібне до забарвлення самиць, однак дещо тьмяніше. У представників підвиду T. w. nigrorum на боках грудей є чорні плями, самиці підвиду T. w. nesydrionetes вирізняються оранжевими грудьми, що розділяють білувате горло і живіт[5][6].
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють п'ять підвидів:[7]
- T. w. nigrorum (Hachisuka, 1934) — центральні і східні Філіппіни (Вісайські острови);
- T. w. nesydrionetes (Parkes, 1966)[8] — північ центральних Філіппін (острови Ромблон[de], Сібуян і Таблас);
- T. w. mindanensis (Parkes, 1966) — острів Мінданао;
- T. w. winchelli (Sharpe, 1877) — острів Басілан;
- T. w. alfredi (Oustalet, 1890) — архіпелаг Сулу.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Рудолобі альціони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах, зустрічаються на висоті до 1000 м над рівнем моря. Живляться великими комахами, павуками і дрібними хребетними. Гніздяться в гніздах деревних термітів.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція рудолобих альціонів становить від 3500 до 15000 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Todiramphus winchelli. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 12 квітня 2022.
- ↑ Sharpe, R. B. (1877). On the Birds collected by Professor J. B. Steere in the Philippine Archipelago. Transactions of the Linnean Society of London. 2. 1: 318. Архів оригіналу за 12 квітня 2022. Процитовано 12 квітня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 408. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- ↑ Fry, C. Hilary; Fry, Kathie (2010) [First published 1992]. Kingfishers, Bee-eaters and Rollers. Bloomsbury. с. 162—163. ISBN 9781408135259. Архів оригіналу за 12 квітня 2022. Процитовано 12 квітня 2022.
- ↑ Kennedy, Robert S.; Gonzales, Pedro C.; Dickinson, Edward C.; Miranda, Hector C. Jr; Fisher, Timothy H. (2000). A Guide to the Birds of the Philippines. Oxford University Press. с. 203—204. ISBN 9780198546689. Архів оригіналу за 12 квітня 2022. Процитовано 12 квітня 2022.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Rollers, ground rollers, kingfishers. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 12 квітня 2022.
- ↑ Parkes, Kenneth C. (1966). Geographic variation in Winchell's Kingfisher Halcyon winchelli, of the Philippines. Bulletin of the British Ornithologists' Club. 86: 82—86. Архів оригіналу за 12 квітня 2022. Процитовано 12 квітня 2022.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |