Алісов Євген Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Євген Олексійович Алісов
рос. Евгений Алексеевич Алисов
Народився3 січня 1929(1929-01-03)
Міллерово, Кринично-Лузьке сільське поселення, Куйбишевський район, Ростовська область, СРСР
Помер9 грудня 2008(2008-12-09) (79 років)
Севастополь, Україна
ПохованняКладовище Комунарів
Країна СРСР
 Україна
Національністьросіянин
Діяльністькапітан судна
Alma materСевастопольський національний технічний університет
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора

Євген Олексійович Алісов (рос. Евгений Алексеевич Алисов; 3 січня 1929, Міллерове — 9 грудня 2008) — капітан далекого плавання, Герой Соціалістичної Праці, Почесний громадянин Гагарінського району Севастополя, Почесний працівник рибного господарства СРСР.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в 3 січня 1929 року в селі Міллеровому (нині Куйбишевського району Ростовської області) в селянській родині. Росіянин. У 1930 році з батьками переїхав у Ворошиловградську область, на шахту 23-25 ​​біс. Тут закінчив 6 класів. У 1942 році з матір'ю повернувся до села Міллерового, де пережив окупацію.

У серпні 1943 року, в 14 років, добровільно пішов у Червону Армію. Воював у складі 10-го стрілецького корпусу на Південному, 4-му Українському, 1-му і 2-му Прибалтійських фронтах.

У 1945 році був демобілізований, приїхав у місто Новошахтинськ, Ростовської області, де жили батьки. Пішов працювати автоелектриком в гараж тресту «Термоантрацит», закінчив 7 класів у вечірній школі робітничої молоді. У 1949 році закінчив Таганрозьку морехідну школу юнг, отримавши звання судноводія маломірних суден. Був направлений на роботу матросом у транспортну контору «Кримдержрибтресту» до міста Керчі. У 1950 році працював на перегоні суден з Балтійського на Чорне море, потім був переведений в Керченську базу Держлову на середній риболовецький траулер помічником капітана. У 1951 році закінчив курси штурманів в місті Єйську, потім курси штурманів далекого плавання при Ростовському морехідному училищі імені К. Л. Сєдова. У 1952 році, по закінченню навчання, повернувся на колишнє місце роботи і був призначений капітаном середнього риболовецького траулера «Контур», в 1953 році — флагманським капітаном. У 1954 році перейшов на роботу капітаном флоту Мисовського рибзаводу «Кримдержрибтресту». У 19551958 роках працював в управління оселедцевого лову Міністерстава рибної промисловості Естонської РСР (місто Таллінн) капітаном середнього риболовецького траулера, виплавав ценз необхідний для отримання диплома капітана далекого плавання.

У 1958 році повернувся до колишнього місця роботи в «Кримдержрибтрест» і призначений старшим помічником капітана великого морозильного риболовецького траулера «Жуковський», який очолив першу науково-пошукову експедицію в Атлантику. У 1960 році став капітан-директором ВМРТ «Жуковський». Після другої експедиції, 1961 році, судно було переведено в Севастопольське управління океанічного рибальства і портом приписки «Жуковського» стало місто Севастополь. З цього часу і до останніх днів Є. О. Алісов жив у цьому місті.

Тріумфальні рейси флагмана — траулера «Жуковський», який очолював капітан Євген Алісов, увійшли в історію радянського промислового флоту. Рибалили в Атлантиці біля берегів Африки і в Гвінейській затоці. Освоїли новий вид лову — пелагичний, — коли риба ловиться в товщі води. Улов досягав до 150 тонн на добу. Домігшись в одному з них найвищого вилову риби серед суден Азово-Чорноморського басейну, траулер був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. У 1962 році екіпаж отримав найбільший улов по Союзу.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 квітня 1963 року за видатні успіхи в досягненні високих показників видобутку риби і виробництва рибної продукції Алісову Євгену Олексійовичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

З 1964 по 1967 рік Є. О. Алісов працював керівником промислу. У 1967 році був призначений заступником начальника управління по флоту в «Південьрибхолодфлот». У 1969 році переведений на посаду начальника управління. У 1971 році на заочне відділення в Севастопольський приладобудівний інститут за спеціальністю «Суднові силові установки».

У 1977 році призначений на посаду генерального директора Південного виробничого об'єднання рефрижераторного і транспортного флоту «Південьрибхолодфлоту». Тут особливо яскраво проявилися його організаторські здібності, талант господарника, вміння розв'язувати будь-які питання на найвищому рівні. Підприємство не раз займало призові місця в галузі. У 1990 році в порядку переведення направлений в басейнове виробниче промислове об'єднання «Південьриба», був представником БВО «Південьриби» в Югославії. З 1996 року на пенсії.

Могила Євгена Алісова

Жив у Севастополі. Помер 9 грудня 2008 року. Похований на кладовищі Комунарів міста Севастополя.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, Вітчизняної війни 2-го ступеня, медалями, у тому числі «За бойові заслуги».

Пам'ять

[ред. | ред. код]
меморіальна дошка

2 жовтня 2009 року в місті Севастополі, на будинку по вулиці Генерала Петрова, 2 де з 1965 року по 9 грудня 2008 року жив Є. О. Алісов встановлено меморіальну дошку[1].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. www.sevmemorymap.info[недоступне посилання з серпня 2019]

Джерела

[ред. | ред. код]