Гвінейська затока

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гвінейська затока
англ. Gulf of Guinea
Gulf of Guinea 5.24136E 2.58756N.jpg
Gulf of Guinea (English).jpg
Карта Гвінейської затоки
1°00′ пн. ш. 4°00′ сх. д. / 1.000° пн. ш. 4.000° сх. д. / 1.000; 4.000Координати: 1°00′ пн. ш. 4°00′ сх. д. / 1.000° пн. ш. 4.000° сх. д. / 1.000; 4.000
Частина від Атлантичний океан
складається з Бенін і Біафра
Море Атлантичний океан,
Прибережні країни Ліберія
Кот-д'Івуар
Гана
Того
Бенін
Нігерія
Камерун
Екваторіальна Гвінея
Габон
Сан-Томе і Принсіпі
Площа 1 533 000 км²
Максимальна глибина 6 363 м
Середня глибина 5000 метр
Вливаються
  • Нігер, Вольта
  • Солоність 34—35 
    Температура 25—27 °C
    Острови Біоко, Сан-Томе, Принсіпі
    Міста та поселення Абіджан, Аккра, Ломе, Котону, Лагос, Дуала, Лібревіль
    ідентифікатори і посилання
    P3006/ідентифікатор Marine Regions Geographic 4286
    GeoNames 2363255
    У проекті OpenStreetMap пошук в номінатім
    Гвінейська затока. Карта розташування: Земля
    Гвінейська затока
    Гвінейська затока
    Гвінейська затока (Земля)
    CMNS: Гвінейська затока на Вікісховищі

    Гвіне́йська зато́ка — затока в Атлантичному океані, біля берегів Екваторіальної Африки. Площа — 1 533 тис. км². Найбільша глибина — 6 363 м. Температура води — 25—27 °С.

    На крайньому північному сході ділиться на дві затоки — Біафра і Бенін. У Гвінейській затоці розташовані острови материкового й вулканічного походження (Біоко (в минулому Фернандо-По), Принсіпі, Сан-Томе тощо).

    Солоність — 34—35 ‰, поблизу гирл річок (Нігер, Вольта, Огове, Конго тощо) знижується до 20—30 ‰.

    Припливи півдобові, їхня величина до 2,7 м.

    Межі[ред.ред. код]

    Міжнародна гідрографічна організація встановила межі Гвінейської затоки[1]:

    Клімат[ред.ред. код]

    Акваторія затоки лежить в екваторіальному кліматичному поясі[2]. Увесь рік панують екваторіальні повітряні маси. Клімат жаркий і вологий зі слабкими нестійкими вітрами. Сезонні амплітуди температури повітря часто менші за добові. Вітри слабкі й нестійкі. Зволоження надмірне, часті зливи й грози[3].

    Біологія[ред.ред. код]

    Акваторія затоки поділяється на 6 морських екорегіонів атлантичної тропічної зоогеографічної провінції (уздовж узбережжя з півдня на північ): ангольський, південногвінейський, центральногвінейський, островів Гвінейської затоки, гвінейського апвеллінгу, західногвінейський[4]. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м відноситься до східної атлантичної області тропічної зони[5].

    Головні порти[ред.ред. код]

    Див. також[ред.ред. код]

    Примітки[ред.ред. код]

    1. Limits of Oceans and Seas, 3rd edition. International Hydrographic Organization. 1953. Процитовано 7 February 2010. 
    2. Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К.: ДНВП «Картографія», 2008.
    3. (рос.) Физико-географический атлас мира. — М.: Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
    4. (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. BioScience Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
    5. (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М.: Просвещение, 1968. — с. 576.

    Література[ред.ред. код]

    • Географический энциклопедический словарь. Москва. «Советская энциклопедия». 1989. стор. 125. (рос.)

    Посилання[ред.ред. код]