Амелін Артем Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Артем Амелін
Артем Андрійович Амелін
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдат
Амелін Артем Андрійович, 1.jpg
Загальна інформація
Народження 20 серпня 1994(1994-08-20)
м. Полтава, Україна
Смерть 26 лютого 2022(2022-02-26) (27 років)
Луганська область
(осколкові поранення)
Національність українець
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the National Guard of Ukraine, 2017.svg Національна гвардія
Війни / битви Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Артем Андрійович Амелін (20 серпня 1994, м. Полтава, Україна — 26 лютого 2022, Луганська область) — український військовослужбовець, старший солдат роти оперативного призначення 4 БрОП Національної гвардії України, учасник російсько-української війни. Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2022, посмертно).

Життєпис[ред. | ред. код]

Артем Амелін народився 20 серпня 1994 року в місті Полтаві.

Закінчив Полтавське професійно-технічне училище № 23 (2013). Працював газозварювальником на одному з підприємств родинного міста.

У червні 2021 року після закінчення проходження військової строкової служби уклав контракт про проходження служби у гостомельській бригаді Національної гвардії України.

24 лютого 2022 року у складі 4-ї бригада оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука під час широкомасштабного російського вторгнення в Україну старший солдат Амелін приступив до виконання бойового завдання в одному з найбільш небезпечних районів ООС — на околицях смт Трьохізбенки Щастинського району на Луганщині.

26 лютого 2022 року, коли ворог уже був у небезпечній близькості до гвардійських позицій, він під обстрілом спромігся дістатися до станкового протитанкового гранатомета й попри те, що у нього вже був пошкоджений оптичний приціл, влучним пострілом поцілив у башту російського танка, заклинивши її. Застосовуючи щільний вогонь 82-мм мінометів, ворог почав розгортати свою колону у бойовий порядок. Один з танків прорвався на спостережні пости, де намагався розчавити гвардійців, які відходили на запасні вогневі позиції. Старший солдат Амелін підповз до ворожої машини та одну за одною метнув у неї дві протитанкові гранати, підбивши танк. При цьому боєць дістав осколкове поранення, та попри біль продовжив прикривати відхід і перегрупування своїх однополчан. Згодом неподалік вдарили нові рашистські снаряди й Артем дістав множинні осколкові поранення в районі с. Трьохізбенка, що на Луганщині[1]. Побратими одразу надали йому домедичну допомогу й навіть довезли живим до шпиталю, але під час проведення реанімаційних заходів він помер.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (25 березня 2022, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[2].
  • орден «За мужність» III ступеня (28 лютого 2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[3].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]