Амріта Прітам

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Амріта Прітам
англ. Amrita Pritam!
Amrita Pritam (1919 – 2005) , in 1948.jpg
Народилася 31 серпня 1919(1919-08-31)
Гуджраванвала, Пенджаб[d], Британська Індія, Британська імперія
Померла 31 жовтня 2005(2005-10-31)[1] (86 років)
Делі, Індія
Країна Flag of Imperial India.svg Британська Індія
Flag of India.svg Індія
Діяльність політична діячка, автобіографістка, поетеса, письменниця, журналістка, письменниця-романістка
Мова творів пенджабська і гінді
Жанр поезія
Magnum opus Pinjard[2] і Sunehured
Нагороди

CMNS: Амріта Прітам у Вікісховищі

Амріта Прітам (пенджаб. ਅੰਮ੍ਰਿਤਾ ਪ੍ਰੀਤਮ; 31 серпня 191931 жовтня 2005) — індійська письменниця і поетеса пенджабського походження. Вважається першою жінкою, яка отримала світову популярність, що писала пенджабською мовою, і одним з провідних пенджабомовних письменників XX століття. За період своєї творчої діяльності, що охоплює більше шести десятиліть, вона написала понад 100 книг, що включають збірники поезії, романи, біографії, есе, збірники народних пенджабських та автобіографію, які були перекладені на кілька індійських та іноземних мов[3].

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася на території сучасного Пакистану в родині шкільного вчителя, який був також редактором літературно-мистецького журналу. Її мати померла, коли їй було 11 років. Незабаром після цього вона разом з батьком переїхала в Лахор, де залишалася до 1947 року, коли після розділу Британської Індії переїхала в Індійській союз. Почала писати в ранньому віці, перша збірка її віршів був опублікований ще в 1936 році. Незважаючи на еміграцію, вона залишається відомою і популярною поетесою у сучасному Пакистані.

Найбільше Прітам відома за її поему-елегію «Ода до Варіс-шаху», присвячену пенджабському поетові XVIII століття, в якій вона висловлює свій біль через конфлікти, що сталися після розділу Британської Індії. З її прозових творів найвідоміший роман «Скелет» (1950), що піднімає теми насильства щодо жінок, втрати людяності і капітуляції перед долею, по якому в 2003 році був знятий фільм «Викрадена», відзначений багатьма нагородами[4].

У 1956 році вона стала першою жінкою, яка виграла премію академії Сахітья за свою поему «Листи»[5], а в 1982 році отримала Джнянпітх — головну літературну премію Індії за роман «Папір і канвас». У 2004 році була удостоєна Падма Вібхушан, другу за значимістю цивільну нагороду Індії[6].

Є автором збірок віршів: «Камені і камінчики» (1945), «Папір і перо» (1970), «Ти – я» (1977). Автор романів: «Доктор Дев» (1949), «Клітка» (1950), «Заклик» (1960), «Жила-була Аніта» (1963), «Тринадцяте сонце» (1978).

Амріта Притам була послідовницею Ошо і виконувала тантричні практики[7].

Публікації російською мовою[ред. | ред. код]

  • Амрита Притам. Стихи // Стихи пенджабских поэтов. — М.: Художественная литература, 1957.
  • Амрита Притам. Черная роза / Пер. С. Северцева. — Ташкент: Издательство литературы и искусства им. Гафура Гуляма, 1971.
  • Амрита Притам. Рассказы // Рассказы индийских писателей. — М.: Художественная литература, 1972.
  • Амрита Притам. Тайны сердец / Пер. С. Северцева. — Алма-Ата: Жазушы, 1977.
  • Амрита Притам. Единственная Пиала: рассказ // Избранные произведения писателей Южной Азии. — М.: Художественная литература, 1980.
  • Амрита Притам. Воскрешая время: эссе // Зеркало мира: Писатели стран зарубежного Востока о книге, чтении, библиофильстве. — М.: Книга, 1984.
  • Амрита Притам. Стихи // Индийская поэзия XX века. В двух томах. Том 2. — М.: Художественная литература, 1990.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://www.rekhta.org/authors/amrita-pritam
  2. https://www.revolvy.com/main/index.php?s=Pinjar%20(novel)
  3. Fakhar Zaman (14 листопада 2005). Amrita Pritam: A great wordsmith in Punjab’s literary history (англ.). Daily Times. Архів оригіналу за 14 вересня 2014. Процитовано 7 вересня 2014. 
  4. Gulzar Singh Sandhu (5 листопада 2005). Always Amrita, Always Pritam. The Tribune (англ.). Архів оригіналу за 6 січня 2019. Процитовано 13 вересня 2014. 
  5. Modern Indian Literature, An Anthology / K. M. George. — New Delhi : South Asia Books, 1992. — С. 945-947. — ISBN 81-7201-324-8.
  6. Anantha Murthy (5 жовтня 2004). Sahitya Akademi fellowship for Amrita Pritam. The Hindu (англ.). Архів оригіналу за 10 грудня 2004. Процитовано 13 вересня 2014. 
  7. Reginald Massey (4 листопада 2005). Amrita Pritam: A poet passionate about the suffering of her Punjabi people (англ.). «The Guardian». Архів оригіналу за 10 березня 2013. Процитовано 4 березня 2013.