Ананьїн Степан Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ананьїн Степан Андрійович
Народився 1875
Харківська губернія, Російська імперія
Помер 1942
Країна  Російська імперія
 Українська РСР
 СРСР
Діяльність психолог
Alma mater Імператорський Харківський університет
Імператорський університет Святого Володимира
Заклад Імператорський університет Святого Володимира
КНУ імені Тараса Шевченка
Національна музична академія України імені П. І. Чайковського

Степа́н Андрі́йович Ана́ньїн (18751942) — український психолог та педагог, професор Київського університету (з 1912).

Життєпис[ред. | ред. код]

Виходець з учительської сім'ї м. Зміїва Харківської губернії. Початкову освіту здобув у Третій Харківськівській гімназії, яку закінчив 1893 року. Закінчив два університети — Харківський (юридичний факультет) у 1897 році і Університет Святого Володимира (історико-філологічний факультет) у 1905 році. У 1905-1908 рр. – професорський степендіат по кафедрі філософії Київського університету святого Володимира. У  1906-1918 рр. вчителював у  Київських Третій і П’ятій чоловічих гімназіях, приватних навчальних закладах (жіночих гімназіях О. Ф.Плетньової, Є. С. Євсєєвої, чоловічій гімназії В.П. Науменка, навчальному закладі І-го   розряду Є. Полотвич);  читав лекції на Вечірніх загальноосвітніх курсах та Київських сільськогосподарських курсах;  викладав філософію і педагогіку на Київських вищих жіночих курсах, Вечірніх вищих жіночих курсах Аделаїни Жекуліної, Фребелівському жіночому педагогічному інституті. У 1912-1920 рр. – доцент, викладач курсів педагогіки на Історико-філологічному факультеті Київського університету святого Володимира[1]. Відомий у вітчизняній психологічній літературі як автор капітальної монографії про інтерес («Інтерес за вченням сучасної психології і педагогіки». К., 1915). Після Жовтневого перевороту активно включився в перебудову вищої школи.У 1921–1924 рр. – очолював факультет професійної освіти Київського інституту народної освіти (КІНО). За ініціатив С. А. Ананьїна було організовано педалогічний семінар (1922 р.) де вивчались основи виховання, педології, педагогіки та психотехніки, а також став  ініціатором відкриття педагогічного факультету в Київській державній консерваторії (1923 р.) У 1923 році – присвоєно звання професора[2]. Опублікував ряд праць з питань естетичного і трудового виховання дітей, зокрема книгу «Трудове виховання, його минуле й сучасне» (К., 1924). Через хворість у 1925 році залишив викладацьку роботу і оселився в Змієві Харківської області, де продовжував розробляти наукові питання. У 1928-1931 рр. – був співробітником Українського науково-дослідного інституту педагогіки (УНДІП)[3]. В зимку 1942 року через хворобу залишився на окупованій території німецькими військами. Тяжко хворим потрапив до рук гітлерівців, що й спонукало С.А. Ананьїна до самогубства. Автор понад 30-ти робіт.

Праці[ред. | ред. код]

  • Ананьин С. А. Софист. Диалог Платона : пер. с гр. с ист.-лит введеним и замечаниями к диалогу. – Киев : Тип. Импер. Ун-та Св. Владимира Акцион. О-ва печ. и изд. дела Н. Т. Корчак-Новицкого, 1907. – 202 с.
  • Педагогический календарь-справочник за 1910-1911 уч. г. / под общей ред. C. A. Ананьина и M. Л. Цитрона. – Петербург;Киев: Книгоиздательство «Сотрудник», 1910. – Ч. 1. – 208 с.; Ч. 2. – 512 с.
  • Ананьин C. A. История педагогики. – Киев: Издание слушательниц Высших женских курсов, 1910. – 114 с.
  • Ананьин C. A.  Лекции по логике. – Киев: Издание слушательниц Высших женских курсов, 1913. – 156 с.
  • Ананьин С. А. Детские идеалы // Русская школа. – 1911. – № 7/8. – С. 210–219; № 9.  С. 20–33.
  • Педагогический словарь-справочник / под. общ. ред. С. А. Ананьина и М. Л. Цитрона. – Киев, 1912. – 318 с.
  • Ананьин С. А. Очерки по педагогике средней школы// Журнал Министерства Народного Просвещения: новая серия. Ч. 49. – 1914. – № 1 (отд. 3). – С. 56–93.
  • Ананьин С. А. Интерес по учению современной психологии и педагогики. – Киев : Тип. Акционер. О-ва ''Петр Барский в Киеве'', 1915. – 500 с.
  • Ананьин С. А. Экскурсионный метод преподавания // Путь просвещения. – 1922. – № 5. – С. 86–96.
  • Ананьин С. А. Эстетическое воспитание // Путь просвещения. – 1922. – № 2. – С. 89–105.; № 3. – С. 37–70
  • Ананьїн С. А. Сучасна доба і виховання // Соціальне виховання. – 1922. - № 1. – С. 20-26.
  • Ананьїн С. А. Інструкторсько-педагогічний факультет Київської державної консерваторії // Путь просвещения. – 1923. – № 7/8. – С. 272–273.
  • Ананьїн С. А. Педологічний семінар при Київському ІНО 1922—1923 рр. // Путь просвещения.  – 1923. – № 7/8. – С. 269–271.
  • Ананьин С. А. Педология // Путь просвещения. – 1923. – № 4. – С. 39–54.
  • Ананьїн С. А. Трудове виховання : його минуле й сучасне. – Київ : Книгоспілка, 1928. – 148 с.
  • Ананьїн С. А. Дитяча художня творчість і педагогічні збочення // Радянська освіта. – 1928. – № 10. – С. 48–51.
  • Ананьїн С. А. Історія педагогічних течій. Новітні педагогічні течії : [лекції 1-6]. – Харків : Видання Всеукр. заоч. ін.-ту нар. освіти, [1929]. – 152 с.[4]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кузьміна, Світлана (2008). Філософсько-педагогічні студії Степана Ананїна (PDF) (українська) . Могилянські історико-філософські студії: Київ :Вид. дім «Києво-Могилянська академія. с. 223—237. Архів оригіналу (PDF) за 21 жовтня 2021. Процитовано 21 жовтня 2021.
  2. Іващенко Віра. Педагогічна спадщина С. Ананьїна у фонді Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського. Вісник Книжкової палати. 2015. № 8. С. 34-38.Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vkp_2015_8_13
  3. Біографія | (укр.). Архів оригіналу за 5 квітня 2022. Процитовано 21 жовтня 2021.
  4. Бібліографія творів | (укр.). Архів оригіналу за 4 квітня 2022. Процитовано 20 жовтня 2021.

Література[ред. | ред. код]