Ангела Шенелець
| Ангела Шенелець | |
|---|---|
| нім. Angela Schanelec | |
.jpg) | |
| Дата народження | 14 лютого 1962[1][2][3] (62 роки) |
| Місце народження | Аален[1] |
| Громадянство |
 Німеччина |
| Alma mater | German Film and Television Academy Berlind |
| Професія | кінорежисерка, сценаристка, викладачка університету, кіноакторка, перекладачка, кінопродюсерка |
| Заклад | Hochschule für bildende Künste Hamburgd |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0770018 |
 Ангела Шенелець у Вікісховищі | |
Ангела Шанелець (нім. Angela Schanelec; нар. 14 лютого 1962 року, Ален, Баден-Вюртемберг, Західна Німеччина) — німецька кінорежисерка, сценаристка, кінопродюсерка і актриса.
Життєпис[ред. | ред. код]
У 1982—1984 роках Ангела Шенелець вивчала акторську майстерність в Академії музики і виконавських мистецтв у Франкфурті-на-Майні. Після закінчення навчання дебютувала в якості кіноактриси, виконавши одну з головних ролей в історичній драмі Крістіана Ціверса «Смерть Білого Жеребця» (нім.) (1985). У наступні роки А. Шенелець зосередилася на театральній діяльності: аж до 1991 року актриса виступала в театрах кількох німецьких міст — Гамбурга, Кельна, Берліна і Бохума[4].
У 1990—1995 роках А. Шанелець навчалася в Берлінській академії німецького кіно і телебачення (нім. Deutsche Film- und Fernsehakademie Berlin). В 1995 році закінчила свій повнометражний режисерський дебют «Щастя моєї сестри» (нім. Das Glück meiner Schwester), в якому також виконала одну з головних ролей. Картина була відзначена нагородою Німецької асоціації кінокритиків в категорії «Кращий фільм»[4].
Наступний фільм А. Шанелець «Зупинки в містах» (нім. Plätze in Städten, 1998) демонструвався в рамках програми «Особливий погляд» Каннського кінофестивалю 1998[5]. Картина «Марсель» (нім. Marseille, 2004) також було відібрано для показу у тій же програмі Каннського кінофестивалю 2004[5]. За цей фільм режисер була удостоєна нагороди Німецької асоціації кінокритиків в категорії «Кращий сценарій»[4].
У 2007 році в рамках програми «Форум» 57-го Берлінського кінофестивалю[6] відбулася прем'єра картини А. Шанелець «Після полудня» (нім. Nachmittag), знятої за мотивами п'єси Антона Чехова «Чайка»[7].
У 2019 році фільм Ангели Шенелець «Я була вдома, але...» став лауреатом 69-го Берлінського кінофестивалю, отримавши «Срібного ведмедя» за кращу режисуру[8].
А. Шенелець є представником так званої «Берлінської школи» німецького кінематографа (поряд з Томасом Арсланом, Крістофом Хоххойслером, Беньяміном Гайзенбергом і Марен Аде)[4].
Вибрана фільмографія[ред. | ред. код]
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1985 | ф | Смерть Білого Жеребця | Der Tod des weißen Pferdes | актриса |
| 1995 | ф | Щастя моєї сестри | Das Glück meiner Schwester | режисерка, сценаристка, монтажерка, актриса |
| 1998 | ф | Зупинки в містах | Plätze in Städten | режисерка, сценаристка, монтажерка |
| 2001 | ф | Проходить літо | Mein langsames Leben | режисерка, сценаристка, монтажерка, актриса |
| 2004 | ф | Марсель | Marseille | режисерка, сценаристка |
| 2007 | ф | Після полудня | Nachmittag | режисерка, сценаристка, продюсерка, актриса |
| 2009 | кф | Німеччина 09 (епізод «День перший») | Deutschland 09 | режисерка |
| 2010 | ф | Аеропорт Орлі | Orly | режисер, сценаристка, продюсерка |
| 2014 | кф | Мости Сараєво (епізод «Принцип, текст») | Les Ponts de Sarajevo | режисерка, сценаристка |
| 2016 | ф | Казковий шлях | Der traumhafte Weg | режисерка, сценаристка, монтажерка |
| 2019 | ф | Я була вдома, але ... | Ich war zuhause, aber | режисерка, сценаристка |
Нагороди та номінації[ред. | ред. код]
| Рік | Нагорода / Фестиваль | Номінація | Фільм | Результат |
|---|---|---|---|---|
| 1996 | Нагорода Німецької асоціації кінокритиків | Найкращий фільм | Щастя моєї сестри | Перемога |
| 1999 | Кінофестиваль імені Макса Офюльса | Нагорода Макса Офюльса | Зупинки в містах | Номінація |
| 2005 | Нагорода Німецької асоціації кінокритиків | Найкращий сценарій | Марсель | Перемога |
| 2018 | Найкращий монтаж[комм. 1] | Казковий шлях
|
Перемога | |
| Найкращий фільм | Номінація | |||
| 2019 | Берлінський кінофестиваль | Найкращий режисер | Я була вдома, але… | Перемога |
Коментарі[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #139102612 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Filmportal.de — 2005.
- ↑ Munzinger Personen
- ↑ а б в г Angela Schanelec (нім.). filmportal.de. Архів оригіналу за 6 вересня 2012. Процитовано 22 грудня 2011.
- ↑ а б Angela SCHANELEC (англ.). Официальный сайт Каннського кінофестивалю. Архів оригіналу за 6 вересня 2012. Процитовано 22 грудня 2011.
- ↑ Nachmittag (англ.). Berlinale - Berlin International Film Festival. Архів оригіналу за 3 квітня 2016. Процитовано 20 липня 2017.
- ↑ Михаил Ратгауз (18 июня 2012). Страна молчания и тьмы. Сеанс. Архів оригіналу за 7 липня 2017. Процитовано 20 липня 2017.
- ↑ Erin Nyren, Erin Nyren (16 лютого 2019). Berlin Film Festival 2019 Award Winners: Complete List (англ.). Variety. Архів оригіналу за 17 лютого 2019. Процитовано 16 лютого 2019.
|
