Анозогнозія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анозогнозия
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 R41.8

Анозогнозія (новолат. anosognosia; грец. ἀ- — - + νόσος — хвороба + γνῶσις — знання, пізнання) — відсутність критичної оцінки хворим свого дефекту або захворювання (паралічу, зниження зору, слуху і т. д.)[1]. Вперше це явище було описано Габрієлем Антоном і Жозефом Бабінським (синдром Антона-Бабінського)[2].

Анозогнозія спостерігається переважно при ураженні правої тім'яної частки головного мозку[3].

Під анозогнозией у психіатрії розуміється такий стан хворого, коли той не усвідомлює наявність у нього психічного розладу (або дефекту), при цьому він може виступати проти проведення відповідного лікування. Анозогнозія в одних випадках може вказувати на тяжкий психічний розлад з порушенням критики (слабоумство, маніакальний синдром, маревний або корсаковський психоз)[4], в інших — на склад особистості хворого (наприклад, при алкоголізмі[5]) або на те, що він застосовує механізми психологічного захисту, наприклад, під впливом почуття провини.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. В. 
  2. G. Anton. Über die Selbstwahrnehmung der Herderkrankungen des Gehirns durch den Kranken bei Rindenblindheit und Rindentaubheit. Archiv für Psychiatrie und Nervenkrankheiten, Berlin, 1899, 32: 86-127. (нім.); J. Babinski. Contribution a l’étude des troubles mentaux dans l'hémiplégie organique (anosognosie). Revue Neurologique, 1914, 27: 845—848. Anosognosie. Revue Neurologique, 1918, 31: 365—367. Un nouveau cas d'anosognosie. Revue Neurologique, 1924, 40: 638—640. (фр.)
  3. Тиганов А. С., Снежневский А. В., и др. {{{Заголовок}}}. — Т. 1. — ISBN 5-225-02676-1.
  4. Тиганов А. С., Снежневский А. В., и др. {{{Заголовок}}}. — Т. 2. — ISBN 5-225-04394-1.
  5. В. 

Шаблон:Синдром-доробити