Перейти до вмісту

Анрапетуцян Храпарак (станція метро)

Координати: 40°10′43″ пн. ш. 44°30′57″ сх. д. / 40.17861° пн. ш. 44.51583° сх. д. / 40.17861; 44.51583
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

40°10′43″ пн. ш. 44°30′57″ сх. д. / 40.17861° пн. ш. 44.51583° сх. д. / 40.17861; 44.51583

Анрапетуцян Храпарак
Перша лінія
Загальні дані
Типпілонна трисклепінна
Стара назва«Ленін Храпарак» («Площа Леніна»)
Кількість1
Типострівна
Формапряма
Будівництво
Дата відкриття26 грудня 1981
Архітектор(и)Дж. Торосян, Р. Мінасян
Виходи доПлощі Республіки
Мапа
Єреванський метрополітен
Лінія 1
Давташен
Назарбекян
Ачапняк
міст через р. Раздан
Барекамуцюн +M
Баграмян
Єрітасардакан
Анрапетуцян Храпарак
Зоравара Андраніка
Петак
Давида Сасунського
ПТО «Давида Сасунського»
вулиця Ґареґіна Нжде
вулиця Гранта Варданяна
Горцаранаїн
вулиця Таманцінері
Шенгавіт
Ґареґін Нжде Храпарак
ТЧ-1 «Шенгавіт»
Чарбах

Анрапетуця́н Храпара́к[a] — станція Єреванського метрополітену, відкрита 26 грудня 1981 року. Станція розташована у центрі Єревану, між станціями «Єрітасардакан» і «Зоравара Андраніка», та має виходи до головного майдану міста.

Розташування

[ред. | ред. код]

Станція розташована у середмісті Єревана, в районі Кентрон, та має виходи на Республіканську площу – головний майдан міста, на честь якого й названо станцію. На площі знаходяться будівлі Уряду Вірменії, Державної картинної галереї Вірменії та Національного історичного музею Вірменії, а також музичні водограї та торговий центр Вернісаж.

Історія

[ред. | ред. код]

Станцію відкрито 26 грудня 1981 року в межах відкриття І-ої черги підземної залізниці. Тоді вона мала назву «Леніні Храпарак» (вірм. Լենինի Հրապարակ) на честь засновника більшовицької партії, заколотника Владіміра Лєніна. Назву змінено 1992 року в ході декомунізації Вірменії.

Технічна характеристика

[ред. | ред. код]

Конструкція

[ред. | ред. код]

Конструкція станції — пілонна трисклепінна. Похилий хід має тристрічковий ескалатор.

Оздоблення

[ред. | ред. код]

Пілони мають звужену ширину і велику глибину. Проходи між центральним і колійними залами виконані у вигляді багатошарових арок. В оздобленні пілонів і колійних стін використано білий і бежевий мармур. Підлога оздоблена темно-червоним гранітом. Оригінальні люстри центрального залу у вигляді зв'язок з металевих рур (раніше лампи світили і з нижнього, і з верхнього боку «рур», зараз світять тільки вниз). Бічні платформи підсвічуються ртутними світильниками в нішах пілонів (раніше і центральний зал додатково підсвічували з ніш лампами розжарювання, але зараз цього немає).

У протилежній стороні середнього залу глухий торець повністю викладений дзеркалами. Завдяки цьому створюється враження, що станція вдвічі довша, ніж насправді. Вестибюль станції теж має вельми цікаву форму. Його верхній майданчик розташований трохи вище рівня вулиці, касовий зал розташований на напівпідземному, нульовому поверсі. Головною ланкою вестибюля станції є рекреаційний підземний дворик із потужним фонтаном, струмені якого видно на рівні верхнього майданчика. Дворик зусібіч оточений вестибюлем. Потрапити у дворик можна з нульового поверху, до якого веде ескалатор зі станції.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. вірм. Հանրապետության Հրապարակ, класичним правописом Հանրապետութեան հրապարակ, перекладається як Республіканська площа, площа Республіки

Посилання

[ред. | ред. код]