Антоній (Павлинський)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Архієпископ Антоній
Алєксанр Іванович Павлинський
Архієпископ Антоній
Архієпископ Володимирський і Суздальський
17 червня 1866 — 29 березня 1878
Попередник: Феофан Говоров
Наступник: Феогност Лебедєв
Архієпископ Волинський і Житомирський
29 серпня 1860 — 17 червня 1866
Попередник: Ніканор Климентіївський
Наступник: Агафангел Соловйов
Єпископ Нижегородський і Арзамаський
20 липня 1857 — 29 серпня 1860
Попередник: Ієремія Соловйов
Наступник: Нектарій Надєждін
Єпископ Архангельський і Холмогорський
28 грудня 1854 — 20 липня 1857
Попередник: Варлаам Успенський
Наступник: Олександр Павлович
Єпископ Староруський, вікарій Нижегородської єпархії
3 жовтня 1853 — 28 грудня 1854
Попередник: Антоній Шокотов
Наступник: Іоанникій Горський
 
Народження: 29 листопада 1801(1801-11-29)
Смерть: 29 березня 1878(1878-03-29) (76 років)
Владимир
Прийняття монашества: 14 вересня 1829


Архієпископ Антоній (в житті Алєксандр Іванович Павлинський; 29 листопада 1801, Притики — 29 березня 1878, Владимир) — церковний діяч Російської імперії. Єпископ Відомства православного сповідання Російської імперії, єпископ Острогожський, вікарій Воронезької єпархії; єпископ Староруський, вікарій Нижегородської єпархії; єпископ Архангельський і Холмогорський; Нижегородський і Арзамаський. Архієпископ Володимирський і Суздальський

В Україні — архієпископ Волинський і Житомирський.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї священика. Закінчив Макаріївське духовне училище, в 1827 році — Костромську духовну семінарію.

14 вересня 1829 пострижений у чернецтво, 6 липня 1831 висвячений у сан ієромонаха.

У 1831 році закінчив курс Санкт-Петербурзької духовної академії зі ступенем магістра богослов'я і 30 вересня 1831 призначений інспектором Калузької духовної семінарії і професором богослов'я.

10 травня 1832 переведений інспектором Санкт-Петербурзької духовної семінарії і призначений ректором Олександро-Невського духовного училища.

5 вересня 1838 возведений у сан архімандрита. З 17 вересня 1840 настоятель Антонієва Римлянина монастяря і ректор Новгородської духовної семінарії.

8 липня 1852 хіротонізований на єпископа Острогозького, вікарія Воронезької єпархії, з 3 жовтня 1853 єпископ Староруський, вікарій Новгородської єпархії.

З 28 грудня 1854 єпископ Архангельський і Холмогорський, з 20 липня 1857 єпископ Нижегородський і Арзамаський, в обох єпархіях боровся з старообрядництвом, критикував П. І. Мельникова-Печерського за симпатії до старообрядців.

З 29 серпня 1860 єпископ Волинський і Житомирський. Мав негативну думку про волинське духівництво, вважав його непокірним, ополяченим і вони невідповідають своєму призначенню — служити оплотом Православ'я і відстоювати інтереси населення у зв'язку з чим прагнув ставити на парафії священиків — вихідців з Московщини. Місцеве духовенство вороже ставилося до архієрея. З приводу різних упущень і заворушень преосвященний Антоній мав звичай робити зауваження священикам прямо в церкві і іноді в різкій формі. Замість скромного підпорядкування його вимогам він зустрічав образливі для нього протести. Ці образи були такі численні, що залишили в ньому важкі спогади.

8 квітня 1862 возведений у сан архієпископа.

17 червня 1866 переведений на Володимирську і Суздальську кафедру. У першій своїй промові на Володимирській кафедрі, яку преосвященний займав після Волинської, він сказав: «Дякую Богові, що вивів мене з землі Єгипетської».

Помер 29 березня 1878. Похований у Різдвяному соборі міста Володимира.

Література[ред. | ред. код]