Очікує на перевірку

Феофан Затворник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Феофан (Говоров))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Феофан Затворник
 
Альма-матер: Q21634647?, Київська духовна академія і Орловська духовна семінарія
Діяльність: священник
Народження: 10 (22) січня 1815 або 22 січня 1815(1815-01-22)[1]
Чернава (Липецька область), Єлецький повітd, Орловська губернія, Російська імперія
Смерть: 6 (18) січня 1894 (78 років) або 18 січня 1884(1884-01-18)[1] (68 років)
Vyshad, Росія

Нагороди:

орден Святої Анни I ступеня орден Святого Володимира III ступеня орден Святої Анни II ступеня

CMNS: Феофан Затворник у Вікісховищі

Феофан Затворник

Феофа́н Затво́рник (рос. Феофан Затво́рник, у миру Георгій Васильович Говоров; 10 січня 1815 — 19 січня 1894) — російський святий, Тамбовський та Владимирський єпископ, богослов, публіцист-проповідник.

Біографія

[ред. | ред. код]

Георгій Васильович Говоров народився 10 січня 1815 року в селі Чернава Єлецького повіту Орловської губернії. Його батько був священослужителем.

Навчався в Лівенському духовному училищі, Орловській семінарії, Київській духовній академії.

У 1841 році, в Києві прийняв постриг з ім'ям Феофан, у том ж році був рукоположений в ієродиякона і ієромонаха. Після рукоположення служив інспектором у духовних навчальних закладах, був ректором у Санкт-Петербурзькій духовній академії.

У 1850-х роках неодноразово відвідував Палестину в складі російської духовної місії, а також Константинополь як настоятель посольської церкви (під час цих поїздок відбувається поглиблене вивчення аскетичної літератури православного Сходу).

1 червня 1859 року в Троїцькому соборі Олександро-Невської Лаври була звершена хіротонія і наречення Феофана в єпископи Тамбовської єпархії, згодом послідувало перенесення на древню, більш обширну Владимирську кафедру.

У 1866 році єпископ Феофан раптово подав до Священного Синоду прохання про звільнення його у спокій з правом перебування у Вишенській пустині Тамбовської єпархії, яке було незабаром схвалено.

У 1872 році святитель Феофан відійшов у відлюдність. Крім праць, він провадив велике листування з людьми. Щоденно пошта приносила від 20 до 40 листів, при цьому святитель Феофан обов'язково відповідав на кожен з них.

Феофан Затворник Вишенський помер 19 січня 1894 року на свято Хрещення Господнього.

На Помісному соборі Руської православної церкви в 1988 році, присвяченому 1000-літтю Хрещення Русі, Феофан Затворник був прилічений до лику святих. У рішенні Собору зазначалося:

Глибоке богословське розуміння християнського вчення, а також досвідчене його виконання і, як наслідок цього, висота і святість життя святителя дозволяють дивитися на його писання як на розвиток святоотцівського вчення зі збереженням тої ж православної чистоти і богопросвіти.

Праці Феофана Затворника

[ред. | ред. код]

Діяльність Феофана Затворника поділяється 1872 роком — до і після усамітнення.

До усамітнення написані:

  • Збірник проповідей «Слово архімандрита Феофана» (1859).
  • Книга лекцій «Шлях до спасіння» (18681869) про православну освіту і виховання (в тому числі юнацтва).

Протягом всього відлюднення (до самої смерті) в монастирі написані:

  • «Збірка листів» (повністю видано після смерті в 18981901 роках) — роздуми про християнське життя, поконання спокус і слабодушшя, остаточні долі людства.
  • Монументальний переклад патристичної літератури — «Добротолюбіє».
  • Переклад твору Лоренцо Скуполи «Невидима боротьба» «Combattimento spiritual».

Знамениті висловлювання

[ред. | ред. код]
  • «Бог нікого не залишає. У Нього всі діти. Немає пасинків. І тяжкі випадковості, і стани — все на добро нам посилаються».
  • «Увага до того, що буває в серці та виходить з нього — є головною справою християнського правильного життя».
  • «Треба стежити за собою».
  • «Егоїзм треба вбити. Якщо самі не вб'єте, то Господь молот за молотом буде посилати всілякі невдачі, щоби розбити цей камінь».

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]