Антонін (Грановський)
.jpg)
| Антонін Грановський Олександр Андрійович Грановський | |
|---|---|
| митрополит Московський | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
9 (21) листопада 1865 Хорішки Кобеляцького повіту |
| Смерть |
14 січня 1927 Москва |
| Освіта | Київська духовна академія |
| Служіння в церкві | |
| Конфесія | Російська православна церква |
| Рукоположення | 2 березня 1903 |
| Постриг | 22 лютого 1890 |
 Матеріали до статті на Вікісховищі | |
Антонін Грановський (офіційно — Олександр Андрійович Грановський; нар.9 (21) листопада 1865, Хорішки Кобеляцького повіту — пом.14 січня 1927, Москва) — український релігійний діяч, церковний педагог, автор проектів літургійних реформ у православній церкві.
У часи большевизму — один з лідерів Православної Церкви в СРСР, глава Союзу «Церковне відродження», митрополит Московський ПЦ СРСР (1922-23).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в українській родині. Закінчив Полтавську духовну семінарію і Київську духовну академію (1891). Магістр богослов'я (1902).
Займав посади наглядача Московського (1891) і Києво-Подільського (1893) духовних училищ, інспектора Тульської семінарії (1895), викладача Холмської семінарії (1897).
1898 уведений у сан архімандрита і призначений ректором Благовіщенської (на Амурі) духовної семінарії. З 1899 — цензор (з 1901 — старший цензор) С.-Петербурзького духовного цензурного комітету. З 1903 — єпископ Нарвський, вікарій С.-Петербурзької єпархії.
У грудні 1913 призначений єпископом Владикавказьким і Моздокським.
В 1922 очолив одну з течій обновленського руху — «Церковное возрождение», ставши її першим архієреєм. Налагодив видавництво однойменного журналу. У сані митрополита головував на Всеросійському з‘їзді ВЦУ у Москві (липень 1922) та першому засіданні Всеросійського помісного собору (травень 1923).
15 квітня 1924 патріарх РПЦ МП Тихон Бєлавін заборонив йому священнослужіння, проте сам владика Антонін цього рішення не визнав і продовжив пастирську діяльність.
Останні дні[ред. | ред. код]
Залишився з невеликою кількістю прихильників: кількома сотнями віруючих, об'єднаних в общину в колишньому Заіконоспаському монастирі, а також були невеликі громади в Ленінграді, Володимирській області та в Україні (Харківщина).
Серед його соратників найбільш відомі єпископ Василій Лебедєв, сільський священик, висвячений самим Антоніном 1923 в єпископи, і протоієрей Костянтин Смирнов, як і Антонін, активний прихильник літургійних реформ.
Жив у бідності.
Посилання[ред. | ред. код]
- АНТОНІН (Грановський Олександр Андрійович)
- Новомученики и Исповедники Русской Православной Церкви XX века(рос.)
