Антоніо Абетті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Abetti.JPG

Антоніо Абетті (італ. Antonio Abetti; 19 червня 184620 лютого 1928) — італійський астроном, член Національної академії деї Лінчеї. Родився в П'єтро-ді-Горіціа. Закінчив Падуанський університет в 1867, отримав диплом інженера. Проте вже наступного року залишив роботу інженера, щоб присвятити себе астрономії. У 1868-1893 працював в обсерваторії Падуанського університету. З 1894 — директор обсерваторії Арчетрі (поблизу Флоренції) і професор астрономії Флорентійського університету. Здійснив реконструкцію обсерваторії Арчетрі. Пішовши у відставку в 1921, продовжував астрономічні дослідження.

Основні наукові роботи відносяться до позиційної астрономії. Виконав численні визначення положень малих планет, комет, зірок; займався обчисленнями орбіт комет. У складі італійської експедиції в Індії вперше спостерігав (1874) за допомогою спектроскопа проходження Венери по диску Сонця. Провів низку досліджень з метою підвищення точності позиційних спостережень і їхньої обробки.

Син Антоніо Абетті, Джорджо, продовжив діло батька і теж став відомим астрономом. Кратер Абетті на Місяці та астероїд[1] названі на честь і Антоніо, і його сина Джорджо.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Джерела[ред.ред. код]