Асакадзе (1923)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Асакадзе
朝風
Служба
Тип/клас ескадрений міноносець типу «Камікадзе»
Держава прапора Японія Японія
Належність
Корабельня корабельня Mitsubishi в Нагасакі
Закладено 16 лютого 1922
Спущено на воду 8 грудня 1922
Введено в експлуатацію 16 червня 1923
На службі 1923—1944
Загибель 24 серпня 1944 потоплений у Південнокитайському морі
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 1400
Довжина 102,6 м
Ширина 9,1 м
Осадка 2,9 м
Технічні дані
Рухова установка 2 парові турбіни, 4 парові котли
Потужність 38 500 к.с. (28,7 МВт)
Швидкість 37,3 вузла
Дальність плавання 3600 миль (6700 км) на швидкості 14 вузлів
Екіпаж 154
Озброєння
Артилерія 4 × 120-мм / 45 калібрів гармат
Торпедно-мінне озброєння 6 (3х2) × 533-мм торпедних апаратів
Зенітне озброєння 2 х 7,7-мм кулемети
Асакадзе (1923). Карта розташування: Філіппіни
24.08.44
24.08.44
Район потоплення Асакадзе

Асакадзе (Asakaze, яп. 朝風) — ескадрений міноносець Імперського флоту Японії, який взяв участь у Другій світовій війні.

Корабель, який став другим (за датою закладання) серед есмінців типу «Камікадзе», спорудили у 1923 році на корабельні компанії Mitsubishi у Нагасакі.

На момент вступу Японії до Другої світової війни Асакадзе належав до 5-ї дивізії ескадрених міноносців, яка 29 листопада 1941-го прибула з Японії до Мако (важлива база ВМФ на Пескадорських островах у південній частині Тайванської протоки). 7 грудня Асакадзе разом зі ще одним есмінцем та легким крейсером вийшли для супроводу 3 важких крейсерів, які забезпечували дистанційне прикриття висадок кількох допоміжних десантів на півночі Філіппін. 14 грудня загін повернувся до Мако, а за кілька діб Асакадзе залучили в межах операцій з висадки головних сил у затоці Лінгайєн (північно-західне узбережжя острова Лусон), яка відбулась в ніч на 22 грудня.

Починаючи з 31 грудня 1941-го, Асакадзе разом з іншими численними есмінцями ескортував Третій Малайський конвой, який мав доправити з Формози чергову партію японських військ на півострів Малакка (вторгнення сюди почалось ще 8 грудня, у день нападу на Перл-Гарбор — тільки по інший бік лінії зміни дат). 8 січня 1942-го основна частина транспортів прибула до Сінгори (наразі Сонгкхла) в одній з найпівденніших провінцій Сіаму поблизу кордону з британською Малаєю. 10 січня Хатакадзе виходив для порятунку людей з судна «Акіта-Мару», що прямувало з Бангкоку до Сінгори та було торпедоване підводним човном.[1] Надалі есмінець повернувся на Формозу.

На початку лютого 1942-го розпочався рух конвою в межах підготовки десанту на головний острів Нідерландської Ост-Індії — Яву. 6—10 лютого Асакадзе та ще один есмінець супроводили з Такао (наразі Гаосюн до Тайвані) до Камрані четверту групу транспортів із 8 суден. 18 лютого з Камрані вийшли 56 транспортів, при цьому первісно їх безпосередній ескорт складався з легкого крейсера та 10 есмінців (в тому числі Асакадзе), а 21 лютого в районі островів Анамбас до них приєднались ще один легкий крейсер та 5 есмінців. На підході до Яви конвой розділився на три основні загони, які рушили до визначених їм пунктів висадки. Асакадзе разом зі ще 5 іншими есмінцями та легким крейсером прикривали операцію в затоці Бантам (дещо менше ніж за сотню кілометрів на захід від Батавії). Висадка відбулась у ніч проти 1 березня, при цьому в якийсь момент поблизу з'явились два ворожі крейсери, які намагались вирватись у Індійський океан після поразки в битві у Яванському морі, що призвело до зіткнення, відомого як бій у Зондській протоці.

10—13 березня 1942-го Асакадзе супроводив конвой з Яви до Сінгапура. 19 березня він разом зі ще 3 есмінцями вирушив з Сінгапуру у складі охорони Першого Бірманського конвою, який перевозив підкріплення для японських сил, що вели наступ у Бірмі. 25 березня загін досягнув Рангуну та почав розвантаження.[2] На початку квітня 1942-го з Сінгапуру рушив Другий Бірманський конвой під ескортом 2 есмінців. 4 квітня в районі Пенангу (важлива база на заході півострова Малакка) його зустріли Асакадзе та ще 2 есмінці, які перебрали на себе ескортування. 7 квітня конвой прибув до Рангуну.[3]

23 квітня 1942-го Асакадзе повернувся до Сінгапуру, де пройшов доковий ремонт, після чого до лютого 1943-го діяв у Південно-Східній Азії. Зокрема, відомо, що з 17 травня по 2 червня 1942-го він займався патрульно-ескортною службою в районі Сабангу (острів біля північного завершення Суматри), у середині червня 1942-го здійснив похід з Пенангу до Нікобарських островів, в другій половині липня 1942-го виходив із Сінгапуру для якихось операцій на заході Нової Гвінеї.

Весну 1943-го Асакадзе провів, ескортуючи конвої між Такао (наразі Гаосюн на Тайвані) та японським портом Моджі (був базовим для перевезень у напрямку Південно-Східної Азії). 23 травня 1943-го есмінець прибув до Сасебо (обернене до Східнокитайського моря узбережжя Кюсю) для ремонту, по завершенні якого відновив ескортну службу на азійському напрямку.

У березні 1944-го Асакадзе залучили до транспортної операції «Хігаші Мацу» (Higashi Matsu), яка передусім мала за мету підсилення гарнізонів Маріанських островів, що тепер відносились до головного оборонного периметра імперії. 12 березня він разом з трьома іншими есмінцями та легким крейсером рушив з Кісарадзу (Токійська затока) на Сайпан у складі охорони конвою «Хігаші Мацу № 2». 19 березня загін прибув на Сайпан, а 24 березня — 1 квітня Асакадзе та ще один есмінець ескортували зворотний конвой до Йокогами.[4]

З квітня 1944-го Асакадзе  повернувся до ескортування конвоїв у напрямку Південно-Східної Азії. Зокрема, разом з двома іншими есмінцями він входив до охорони конвою «Таке № 1», який рушив 21 квітня із Шанхаю з завданням доправити значні військові контингенти на Мінданао та Нову Гвінею. 26 квітня біля острова Лусон підводний човен потопив один з транспортів, загинуло майже 3 тисячі військовослужбовців. 28 квітня "Таке № 1" досягнув проміжного пункту призначення в Манілі, а 29 квітня «Асакадзе» долучився до охорони конвою TAMA-17[5], який невдовзі також прибув до Маніли. Є відомості, що 1 травня «Асакадзе» вийшов з Маніли для супроводу "Таке №1" на другому етапі, втім, він не пройшов з ним всього шляху до острова Хальмахера та відокремився для участі в ескортуванні конвою MAMI-09, що 5—9 травня прослідував з Маніли до центру нафтовидобутку Мірі на північному узбережжі острова Борнео.

Наступними завданнями «Асакадзе» став супровід конвоїв MIMA-10 (Мірі — Маніла, 13—19 травня 1944-го), MATA-20 (Маніла — Такао, 24—28 травня), MI-07 (з Моджі через Манілу до Мірі, 11 червня — 2 липня), MISHI-04 (Мірі — Сінгапур, 5—9 липня), SHIMI-06 (Сінгапур — Мірі, 12—17 липня), MI-10 (19 липня — 2 серпня, конвой слідував з Мірі до Японії, проте Асакадзе залишився у Такао),[6][7][8] MI-13 (на ділянці Такао — Маніла, 4—8 серпня). Під час прямування з останнім із названих конвоїв Асакадзе 7 серпня взяв участь у порятунку вцілілих з фрегата «Кусагакі», потопленого підводним човном.

17 серпня 1944-го Асакадзе прибув з Маніли до Мако, щоб підсилили охорону конвою HI-71, який рушив у черговий перехід у напрямку Маніли. 18 серпня підводний човен пошкодив транспорт «Ейо-Мару», після чого Асакадзе разом зі ще одним есмінцем супроводив його до Такао, а потім повернувся до охорони конвою. 21 серпня HI-71 прибув до Маніли, а 26 серпня рушив далі до Сінгапура. Втім, Асакадзе вже не супроводжував його, оскільки 24 серпня під час виходу в район затоки Лінгайєн був торпедований американським підводним човном USS Haddo. Танкер «Ніджо-Мару» узяв пошкоджений есмінець на буксир та спробував довести його до розташованої за кілька десятків кілометрів затоки Дасол, проте під час цієї операції Асакадзе затонув.[9]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Japanese Army Auxiliary Transports. www.combinedfleet.com. Архів оригіналу за 14 січня 2020. Процитовано 26 листопада 2021.
  2. Japanese Minelayers. www.combinedfleet.com. Архів оригіналу за 26 листопада 2021. Процитовано 26 листопада 2021.
  3. Japanese Army Auxiliary Transports. www.combinedfleet.com. Архів оригіналу за 26 листопада 2021. Процитовано 26 листопада 2021.
  4. Japanese Army Auxiliary Transports. www.combinedfleet.com. Архів оригіналу за 6 травня 2022. Процитовано 26 листопада 2021.
  5. Japanese Army Auxiliary Transports. www.combinedfleet.com. Архів оригіналу за 26 листопада 2021. Процитовано 26 листопада 2021.
  6. Japanese Escorts. www.combinedfleet.com. Архів оригіналу за 26 листопада 2021. Процитовано 26 листопада 2021.
  7. Ex-French Merchants in Japanese Service. www.combinedfleet.com. Архів оригіналу за 26 листопада 2021. Процитовано 26 листопада 2021.
  8. Japanese Escorts. www.combinedfleet.com. Архів оригіналу за 26 листопада 2021. Процитовано 26 листопада 2021.
  9. Long Lancers. www.combinedfleet.com. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 26 листопада 2021.