Момо (1944)
| «Момо» | ||
|---|---|---|
| 桃 | ||
 | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Ескортні міноносці типу «Мацу» | |
| Держава прапора |  Японія
| |
| Належність | 
| |
| Корабельня | Верф ВМФ у Майдзуру | |
| Закладено | 5 листопада 1943 | |
| Спущено на воду | 25 березня 1944 | |
| Введено в експлуатацію | 10 червня 1944 | |
| На службі | 1944 | |
| Загибель | 15 грудня 1944 потоплений у Південнокитайському морі | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 1260 | |
| Довжина | 100,0 м | |
| Ширина | 9,4 м | |
| Осадка | 3,3 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 2 парові турбіни, 2 парові котли | |
| Потужність | 19 000 к.с. (14 МВт) | |
| Швидкість | 27,8 вузла | |
| Дальність плавання | 3500 миль (6500 км) на швидкості 18 вузлів | |
| Екіпаж | 211 | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 3 (1х2 + 1х1) × 127-мм / 40 калібрів гармати Тип 89 | |
| Торпедно-мінне озброєння | 4 (1х4) × 610-мм торпедних апарати (4 торпеди)
36 глибинних бомб | |
| Зенітне озброєння | 25 (4х3 + 13х1) × 25-мм гармат | |
«Момо» (Momo, яп. 桃) — ескортний міноносець Імперського флоту Японії, який взяв участь у Другій світовій війні.
Історія створення[ред. | ред. код]
Корабель, який став четвертим серед ескортних міноносців типу «Мацу», був закладений 5 листопада 1943 року на верфі флоту в Майдзуру. Спущений на воду 25 березня 1944, вступив у стрій 10 червня того ж року.
Історія служби[ред. | ред. код]
Перші кілька місяців після завершення «Момо» провів у водах Японського архіпелагу, при цьому з 15 липня 1944-го його включили до 43-ї дивізії ескадрених міноносців.
25 жовтня 1944-го «Момо» разом зі ще 3 ескортними есмінцями вийшли з Сасебо (обернене до Східнокитайського моря узбережжя Кюсю) для супроводу легкого авіаносця «Рюхо» та ескортного авіаносця «Кайо», які доставляли матеріальні припаси авіації на острів Формоза. 27–30 жовтня загін побував у Кіруні (наразі Цзілун), а 2 листопада повернувся у Японію та прибув до Куре.
9 листопада 1944-го «Уме» та 4 ескортні есмінці, легкий крейсер та есмінець вирушили з Японії, маючи завдання супроводити до Маніли 2 лінкори-авіаносці. 12 листопада загін вийшов з Мако (база на Пескадорських островах у південній частині Тайванської протоки), а наступної доби на тлі чергового потужного авіаудару по Манілі командування вирішили перенаправити кораблі до островів Спратлі, де час від часу відстоювались японські кораблі. 14 листопада загін прибув сюди і того ж дня «Уме», 2 інші ескортні есмінці та легкий крейсер «Ісудзу» попрямували до Маніли. Певний час вони вичікували слушної нагоди, а 18 листопада увійшли до Манільської бухти, вивантажили доправлені припаси та перед світанком 19 числа полишили Манілу, щоб не наражатись на можливі авіаудари.[1]
Первісно загін «Момо» мав рухатись до Брунею в межах завдання із облаштування тут бази гідроавіації. Втім, всього за сотню кілометрів від виходу з Манільської бухти підводний човен торпедував та пошкодив «Ісудзу», який тепер у супроводі «Момо» прослідував для ремонту до Сінгапуру, куди кораблі прибули 22 листопада 1945-го. 24 листопада «Момо» вийшов до Брунею разом з есмінцем «Сімоцукі». 25 листопада останній був торпедований та потоплений підводним човном, після чого «Момо» провів порятунок вцілілих.
Через якийсь час «Момо» прибув до Маніли, де його залучили до транспортної операції TA, метою якої було доставлення підкріплень до затоки Ормок на Лейте (саме на цьому острові висадили перший десант союзників на Філіппінах). 5 грудня 1944-го «Момо» разом з двома іншими ескортними есмінцями вирушив з Маніли для супроводу конвою TA-8. На світанку 7 грудня розпочалась висадка, яка проходила під потужними ударами авіації, що призвело до втрати всіх транспортів. Втім, кораблі ескорту вціліли («Момо» зазнав незначних пошкоджень, коли під час маневрування зачепив риф) та 8 грудня повернулись до Маніли.[2]
13 грудня 1944-го «Момо» вийшов з Маніли, разом з мисливцем за підводними човнами супроводжуючи транспорт Oryoku Maru в рейсі до японського порту Моджі. Наступної доби транспорт отримав серйозні пошкодження від ударів авіації та у підсумку був приведений до затоки Субік-Бей (дещо західніше Маніли). Після цього «Момо» попрямував на північ,[3] але 15 грудня за чотири сотні кілометрів на північний захід від Маніли[4] був торпедований та потоплений підводним човном «Гоукбілл», загинуло 92 члени екіпажу.[5]
Література[ред. | ред. код]
- Conway's All the World's Fighting Ships, 1922—1946. — London: Conway Maritime Press, 1980. — ISBN 0 85177 146 7 (англ.)
- С. В. Патянин. Эскадренные миноносцы и миноносцы Японии (1879—1945 гг.). — Санкт-Петербург, 1998. (рос.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Long Lancers. www.combinedfleet.com. Архів оригіналу за 3 грудня 2005. Процитовано 4 грудня 2021.
- ↑ Long Lancers. www.combinedfleet.com. Архів оригіналу за 24 липня 2020. Процитовано 4 грудня 2021.
- ↑ Japanese Army Auxiliary Transports. www.combinedfleet.com. Архів оригіналу за 14 січня 2020. Процитовано 4 грудня 2021.
- ↑ Hawkbill (SS-366) of the US Navy - American Submarine of the Balao class - Allied Warships of WWII - uboat.net. uboat.net. Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 4 грудня 2021.
- ↑ Long Lancers. www.combinedfleet.com. Архів оригіналу за 25 лютого 2020. Процитовано 4 грудня 2021.
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||