Ассія Джебар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ассія Джебар
Assia Djebar
Ассія Джебар

Ассія Джебар
При народженні Assia Djebar
Народження 30 червня 1936(1936-06-30)
  Шершель, Алжир
Смерть 6 лютого 2015(2015-02-06) (78 років)
  Париж
Національність француженка
Громадянство підданство Франція Франція
Alma mater Вища нормальна школа
Мова творів французька
Рід діяльності прозаїк
Напрямок фемінізм
Жанр роман
Чоловік Malek Alloula[d]
Нагороди та премії
Нейштадтська літературна премія, Премія миру німецьких книготорговців
Автограф: Assia Djebar (signature).svg
CMNS: Ассія Джебар на Вікісховищі

Ассія Джебар (фр. Assia Djebar), власне Фатіма Зохра Імалаен, фр. Fatima-Zohra Imalayen, 30 червня 1936, Шершель — 6 лютого 2015, Париж) — алжирська письменниця і кінорежисер. Основні теми її романів — Алжирська війна і становище жінки-мусульманки.

Біографія і творчість[ред.ред. код]

З 1980 ріку жила у Франції. Була членом Королівської академії французької мови і літератури Бельгії.

Більшість її робіт — про труднощі жіночої долі з точки зору феміністки. Авторка романів «Жага» (1957), «Алжирські жінки на своїй половині будинку» (1980), «Любов, фантазія» (1985), «Далеко від Медіни» (1991), «Величезна в'язниця» (1995).

У 1969 році публікується, написана Ассією Джебар в співавторстві з Уахідом Карно, п'єса «Червона зоря». 40 персонажів об'ємної п'єси представляють практично все населення Алжиру часу війни за незалежність. З чотирьох головних героїв провідна роль відведена Поетові — сліпому сказателю з мандоліною на площі провінційного містечка. Поет читає класичні вірші, чує на площі стрілянину й допомагає втекти юнакові, який застрелив передбачуваного зрадника. Юнак іде в гори, а Поет сам бере в руки зброю, вбиває одного з патрульних і після тортур піддається страті. [1]

У масштабному епічному романі «Любов і фантазія» (1985, включений в список 12 найкращих африканських книг XX століття)) Ассія Джебар з'єднує два паралельних часових плани: історичну хроніку завоювання французами Алжиру в другій чверті XIX століття і особисту біографію героїні, яка живе під час Алжирської війни 1950-х років. Моторошні, жахливі сцени першої війни, що супроводжувалася винищенням цілих племен, вбивств матерями немовлят, накладаються на не менше жорстокі сцени другої війни, «відвоювання» алжирцями своєї землі. Поряд з голосом головної героїні роману, сумнівається в своїй ідентичності і відчуває відчудженість одноплемінника, в книзі звучать голоси багатьох алжирських жінок, «хор безсловесних рабинь, прорвав щільний морок мовчання». Поєднуючи часові та просторові плани, Джебар приходить до висновку, що Алжир заплатив страшну ціну за настання Нового часу, який супроводжувався і новим розумінням свободи, пробудженням самосвідомості нації і прагнення покінчити з будь-яким рабством — як зовнішнім, так і внутрішнім тиском традицій. За словами російського літературознавця С. В. Прожогін, «обидва оповідання присвячені загальній темі пробудження і змужніння людини, народу, нації, країни, духовного прориву з полону, з несвободи і рабства до прозріння, набуття власного „я“, власного голосу, права на власне життя» …[1] [2]

У циклі новел «Оран, мертва мова» (1997) Джебар звертається до років, що послідували за отриманням незалежності Алжиру, і показує, як ісламські фанатики викорінювали будь-які натяки на жіночу емансипацію: всі ті жінки, хто отримав європейську освіту, або навіть просто насмілювалися зустрічатися в кафе з чоловіком, особливо часто ставали жертвами в роки фундаменталістського «терору». [2]

Героїнями роману «Непохована» (2002) стають убита французами партизанка, а потім її дочка, яка вирішує надалі боротися за Свободу. [2]

Твори[ред.ред. код]

Романи[ред.ред. код]

  • La Soif, 1957 («Спрага», рос. Пер. С. Прожогін, 1990)
  • Les Impatients, 1958 («Нетерплячі», рос. Пер. В. Орлова, 1990)
  • Les Enfamts du Nouveau Monde, 1962
  • Les Alouettes naïves, 1967
  • Poème pour une algérie heureuse, 1969
  • Rouge l'aube
  • L'Amour, la fantasia, 1985 («Любов і фантазія», рос. Пер. Н. Свєтовідовой, 1990; включений в список ста найкращих африканських книг ХХ століття)
  • Ombre sultane, 1987
  • Loin de Médine, 1991
  • Vaste est la prison, 1995.
  • Le blanc de l'Algérie, 1996.
  • Femmes d'Alger dans leur appartement, 2002
  • La femme sans sépulture, 2002
  • La Disparition de la langue française, 2003
  • Nulle part dans la maison de mon père, 2007

Фільми[ред.ред. код]

  • La nouba des femmes du Mont Chenoua . 1 977
  • La Zerda ou les chants de l'oubli , 1979

Видання російською мовою[ред.ред. код]

  • Джебар А.Вибране. / Упоряд. і перед. С. Прожогін. М .: Радуга, 1990. 523 с. ISBN 5-05-002502-8 (включає романи «Спрага», «Нетерплячі», «Любов і фантазія»)

Визнання[ред.ред. код]

Лауреат Міжнародної Нейштадтської літературної премії (1996), Премії миру німецьких книготорговців (2000) та інших нагород за досягнення в галузі літератури і кіно. Член Французької Академії (2005).

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Прожогін С. В. . — 1993.
  • Прожогін С. В. . — М., 2010.
  • Clerc J.-M. Assia Djebar: écrire, transgresser, résister. Paris: L'Harmattan, 1997.
  • Calle-Gruber M. Assia Djebar, ou, La résistance de l'écriture: regards d'un écrivain d'Algérie. Paris: Maisonneuve et Larose, 2001.
  • Rocca A. Assia Djebar, le corps invisible: voir sans être vue. Paris: L'Harmattan, 2004
  • Hiddleston J. Assia Djebar: out of Algeria. Liverpool: Liverpool UP, 2006
  • Ringrose P. Assia Djebar: in dialogue with feminisms. Amsterdam; New York: Rodopi, 2006
  • Schuchardt B. Schreiben auf der Grenze: postkoloniale Geschichtsbilder bei Assia Djebar. Köln: Böhlau, 2006

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]