Астрея

Астрея дав.-гр. Ἀστραῖα
Божество в	давньогрецька міфологія
Батько	Зевс або Астрей
Мати	Феміда або Еос
Медіафайли у Вікісховищі

Астре́я (грец. ᾿Αστραία) — дочка Зевса й Феміди (варіант: Астрея й Еос), богиня справедливості, яка в золоту добу правила світом. Коли зіпсувалися людські звичаї у бронзову добу, Астрея повернулася на небо (Iuvenal. VI 14 — 20) і там перетворилася на сузір'я Діви (Ovid Met. I 149 — 150).

Сальватор Роза: Астрея прощається з пастухами

Міфологія

Астрея і її мати були уособленням справедливості, хоча Астрея також була уособленням невинності і чистоти. Вона тісно пов'язана з грецькою богинею правди і справедливої відплати Діке. Богиня жила на Землі, але потім покинула її, оскільки в неї була відраза від людської жадібності.

Астрея була останньою з безсмертних, що жили з людьми у Бронзову добу (третю добу, після Золотої і Срібної). За словами Овідія, Астрея залишила землю наприкінці Залізної доби. Рятуючись від людства, вона піднялася на небеса, щоб стати сузір'ям Діви. Її терези правосуддя перетворилися на сузір'я Терезів, розташоване поруч.

Мистецтво

У мистецтві зображалася з терезами в руках та з вінком із зірок. Образ Астреї згадується у творах Івана Котляревського та Миколи Зерова.

Під час європейського Ренесансу, Астрея стала асоціюватися із загальним духом оновлення культури, що відбувався в цей час, особливо в Англії, де вона порівнювалася з фігурою королеви Єлизавети

У переносному значенні Астрея — щаслива пора.

Див. також

• 5 Астрея

Література

• Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.