Еос

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еос
дав.-гр. Ἠώς
Eos.jpg
Місце проживання
Батько Гіперіон[1][2]
Мати Тейя[1]
Брати, сестри  • Геліос[1] і Селена[1]
У шлюбі з Астрей і Cephalus[d]
Діти Борей, Зефір, Нот, Геспер, Phaethon[d], Phosphorus[d], Apeliotes[d], Евр, Caecias[d], Lips[d], Astra Planeta[d], Sciron[d], Астрея, Pyroeis[d], Phaenon[d], Stilbon[d], Aoos[d], Emathion[d][1], Мемнон[1] і Argestes[d]
Гвідо Рені «Аврора», але «Колісниця Аврори»

Е́ос (еол. Αυως, іон. 'Hώίς, дор. 'Αώς, атт. 'Έως, з прагрец. ausos; сюди ж відноситься лат. Aurora) — у давньогрецькій міфології — богиня світанку, дочка Гіперіона й Тейї, сестра Геліоса (Сонця) та Селени (Місяця); в поетичній уяві давніх греків постає молодою рожевотілою жінкою, з довгим хвилястим волоссям, у рожевих шатах. Уранці Еос підіймається з Океану і мчить на колісниці, запряженій парою крилатих коней, провіщаючи появу свого брата Геліоса. її вітає ранкова зірка, а інші зорі гаснуть. Часом ототожнюється з Гемерою (Днем). Чоловіком Еос був титан Астрей, від якого вона народила багато зірок та чотирьох вітрів — Аргеста, Еорея, Зефіра й Нота. Прекрасна богиня не була байдужа й до вроди смертних юнаків. Вона вшанувала своїм коханням Оріона, Клейта й Тітона, з яким мала синів Ематіона, Кефала та Мемнона. Під час Троянської війни Мемнона вбив Ахіллес. Поховавши сина, Еос плаче за ним, укриваючи землю сльозами-росою. Римляни звали Еос Авророю. Вважається матір'ю Люцифера.

На честь божества названо астероїд 221 Еос[3].

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]