Астрильд жовточеревий
| Астрильд жовточеревий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Coccopygia melanotis (Temminck, 1823) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Fringilla melanotis Estrilda melanotis | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Астри́льд жовточеревий[2] (Coccopygia melanotis) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae)[3]. Мешкає в Південній Африці.
_-_Vogelbund_-_Johann_Alexi.jpg)
Довжина птаха становить 9-10 см. Голова і спина сірі, горло і груди білувато-сірі, нижня частина грудей, живіт і гузка тьмяно-жовтуваті. Крила коричнювато-оливкові, надхвістя червоне, хвіст чорний. У самців щоки і горло чорні. Очі чорнувато-карі, дзьоб зверху чорний, знизу червонувато-оранжевий, лапи тілесного кольору. Молоді птахи мають більш тьмяне, коричнювате забарвлення, дзьоб у них повністю чорний.
Жовточереві астрильди мешкають на півдні і сході Південно-Африканської Республіки, в Лесото, Есватіні, на крайньому південному заході Мозамбіку (гори Лубомбо) та на сході Зімбабве. Вони живуть в чагарникових заростях та на сухих і високогірних луках. Зустрічаються невеликими моновидовими сімейними зграйками до 15 птахів, на висоті до 2400 м над рівнем моря.
Жовточереві астрильди живляться насінням трав, іноді також ягодами і дрібними безхребетними. Сезон розмноження триває з листопада по січень. Гніздо кулеподібне, робиться парою птахів з переплетених сухих травинок, встелюється мохом і пухом, розміщується в густій рослинності, на висоті 1,5 м над землею. В кладці 4-5 білих яєць. Інкубаційний період триває 12-14 днів, насиджують і самиці, і самці, підміняючи один одного вдень, а вночі разом відпочиваючи в гнізді. Пташенята покидають гніздо через 3 тижні після вилуплення, однак батьки продовжують піклуватися про них ще деякий час. Жовточереві астрильди іноді стають жертвами гніздового паразитизму білочеревих вдовичок.
- ↑ BirdLife International (2016). Coccopygia melanotis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 02 жовтня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 02 жовтня 2022.
- Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Afrika. Serie Handbuch der Vogelpflege, Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2007, ISBN 978-3-8001-4964-3.
- Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.
- Swee waxbill - Species text in The Atlas of Southern African Birds.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |