Зімбабве

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Респу́бліка Зімба́бве
Republic of Zimbabwe

Прапор Герб
Девіз: "Unity, Freedom, Work"
"Єдність, свобода, праця"
Гімн: Simudzai Mureza Wedu weZimbabwe(Шона)
Kalibusiswe Ilizwe leZimbabwe(ісіндебеле)
"Будь благословенною земле Зімбабве"
Розташування Зімбабве
Столиця Хараре
17°50′ пд. ш. 31°03′ сх. д. / 17.833° пд. ш. 31.050° сх. д. / -17.833; 31.050
Найбільше місто столиця
Офіційні мови шона, ісіндебеле, Англійська
Державний устрій Президентська республіка
 - Президент Роберт Мугабе
Незалежність (від Британії)  
 - Родезія 11 листопада, 1965 
 - Зімбабве 18 квітня, 1980 
Площа
 - Загалом 390 757 км² (60)
 - Води (%) 1
Населення
 - оцінка Липень, 2005 р. 13,010,000 (68)
 - Густота 33/км² (170)
ВВП (ПКС) 2005 р., оцінка
 - Повний $30.581 млрд (94)
 - На душу населення $2,607 (129)
ІРЛП  (2005) 0.491 (низька) (151)
Валюта Долар Зімбабве (ZWD)
Часовий пояс CAT (UTC+2)
 - Літній час не спостерігається (UTC+2)
Домен інтернету .zw
Телефонний код +263

Зімб́абве, Респу́бліка Зімба́бве (англ. Zimbabwe) — держава у Південній Африці. Не має виходу до моря і межує на півночі по р. Замбезі з Замбією, на сході і півн.-сході з Мозамбіком, на півдні по р. Лімпопо з ПАР, на заході і півд.-заході з Ботсваною. Площа країни становить 390 757 км² (59 місце у світі). Населення: 12,2 млн осіб (67 місце у світі). Столиця: місто Хараре.

Зміст

Походження назви[ред.ред. код]

До отримання в 1980 незалежності протягом понад 80 років країна була колонією Великобританії. Раніше країна офіційно називалася Південною Родезією, а з кінця 1960-х років — Родезією на честь Сесіла Родса, який в 1890-х роках залучив сюди перших білих поселенців.

Географія[ред.ред. код]

Держава знаходиться в Південній Африці, територія країни простягається з півночі на південь на 740 км, а із заходу на схід — на 820 км. На півночі межує з Замбією (спільний кордон — 795 км); на сході — з Мозамбіком (1230 км); на півдні — з Південно-Африканською Республікою (225 км); на заході — з Ботсваною (815 км). Виходу до моря країна не має.

Замбія Замбія
Ботсвана Ботсвана Gray compass rose.svg Мозамбік Мозамбік
Південно-Африканська Республіка Південно-Африканська Республіка

Геологія[ред.ред. код]

Докладніше: Геологія Зімбабве

Рельєф[ред.ред. код]

Майже всю тер. країни займає плато Матабеле та Машона (вис. 800—1500, макс. 2596 м, г. Іньянгані). На півночі плато знижується до долини р. Замбезі, на півдні — до долини р. Лімпопо. Великі ріки: Замбезі та Лімпопо. На північному сході країни на р. Замбезі знаходиться знаменитий водоспад Вікторія висотою 107 м і шириною бл. 1500 м.

Пагорби Матобо — геологічне утворення у вигляді нагромадження гранітних валунів один на одного у формі колон або стовпів на территорії Зімбабве. В теперішній час місцевість Матобо — це національний парк котрий включений до списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат в північній частині субекваторіальний, в півдні — тропічний.

Внутрішні води[ред.ред. код]

Водоспад Вікторія, кінець верхньої і початок середньої Замбезі

На кордоні країни із Замбією розташований водоспад Вікторія на річці Замбезі, яка падає трьома потоками з висоти 128 метрів. Мовою місцевих жителів водоспад називається Мозе-ла-Тун'я — «Дим, котрий гримить».

Ґрунти й рослинність[ред.ред. код]

Тваринний світ[ред.ред. код]

У річці Замбезі живе декілька сотень видів прісноводних риб, деякі з них ендемічні. Річкову екосистему поділяє навпіл водоспад Вікторія; лише декілька видів риб зустрічається як вище, так і нижче водоспаду, серед них — терапон і лящ. Для верхньої Замбезі характерні щучки та соми, в нижній частині промислове значення мають цихліди, яких ловлять для їжі.

Історія[ред.ред. код]

Докладніше: Історія Зімбабве

Країна знаходилася під управлінням Британської Південно-Африканської компанії (18891923) (називаючись Південною Родезією), після чого стала самокерованою британською колонією. Зімбабвійський Африканський Народний Союз (ЗАПУ) був створений у 1961 на чолі з Джошуа Нкомо, оголошений поза законом у 1962. Зімбабвійський Африканський Національний Союз (ЗАНУ) створений у 1963 на чолі з Робертом Мугабе; заборонений з 1964, коли Ян Сміт став прем'єр-міністром. Сміт оголосив про незалежність у 1965, створив нову конституцію й уряд у 1979, невизнані Нкомо і Мугабе. Умови незалежності були погоджені в Лондоні в 1979, реальна незалежність була досягнута в 1980. Мугабе об'єднав пости глави держави й уряду і став виконавчим президентом; ЗАНУ і ЗАПУ формально об'єдналися в 1989, що викликало протест проти однопартійного державотворення.

Політична система[ред.ред. код]

Зімбабве за формою правління є президентською республікою, глава держави — президент, одночасно є головнокомандувачем збройних сил країни. З грудня 1987 року Роберт Габріель Мугабе. Державний устрій — унітарна держава.

Чинна Конституція від 18 квітня 1980 року з поправками, внесеними у 1987 та 1989 роках.

Виконавча влада здійснюється президентом і урядом. Президент очолює уряд, призначає віце-президента і міністрів.

За даними рейтингу «Неспроможних держав» на 2013 рік, Зімбабве посідає в ньому десяте місце[1].

Парламент[ред.ред. код]

Законодавча влада належить однопалатному парламентові, який складається із 150 депутатів. 120 депутатів обираються загальним прямим голосуванням, до складу парламенту входить 10 племінних вождів і 20 депутатів, яких призначає президент. Строк повноважень парламенту — 5 років.

Політичні партії[ред.ред. код]

Африканський національний союз Зімбабве-Ндонга (ЗАНУ-Ндонга) (Zimbabwe African National Union-Ndonga (ZANU-Ndonga). Створений у 1977 р. політичними діячами, які вийшли із ЗАНУ. До 1989 р. мав назву ЗАНУ (угруповання Сітоле). Голова — Т. КУМБУЛА (T.Kumbula). Генеральний секретар — Едвін Нгува (Edwin Nguwa). Африканський національний союз Зімбабве — Патріотичний фронт (ЗАНУ — ПФ) (Zimbabwe African National Union — Patriotic Front — ZANU — PF). Правляча партія. Заснована у 1963 р. 22 грудня 1987 р. підписано угоду про об'єднання партії з Патріотичним фронтом. Президент — Роберт Габріель МУГАБЕ (Robert Gabriel Mugabe). Віце-президент — Саймон В. МУЗЕНДА (Simon V. Muzenda). Генеральний секретар — Дідімус МУТАСА (Didymus Mutasa). Друкарський орган ЦК — журнал «Зімбабве ньюс» (Zimbabwe News). Це добре організована централізована партія, до якої входить переважна більшість у парламенті, користується підтримкою народу шона. Центральний комітет ЗАНУ-ПФ керує партійною фракцією у парламенті і контролює його діяльність. Лідер партії Роберт Мугабе у 1980—1987 рр. очолював уряд, у 1987 р. був обраний президентом; інші представники керівництва ЗАНУ — ПФ займають більшість міністерських посад. У районах, населених шона, партійний апарат тісно пов'язаний з місцевою адміністрацією. У період боротьби за національну незалежність партія створила ефективну систему місцевих рад і комітетів у східній частині країни, основному районі бойових дій партизанів ЗАНУ, і після приходу Мугабе до влади чимало з місцевих партійних керівників зайняли різні посади в органах місцевої адміністрації. Упродовж 1980-х років ЗАНУ вклала великі кошти в приватний сектор економіки і в деякі державні корпорації і стала значною економічною силою. Багатьох міністрів було призначено членами рад директорів різних компаній. У 1988 р. партія заснувала власну холдінгову компанію — Національну холдінгову корпорацію Зімбабве.

Зімбабвійський рух єдності — ЗРЄ (Zimbabwe Unity Movement — ZUM). Партію засновано у квітні 1989 р. групою Е.ТЕКЕРЕ, яка відокремилася від партії ЗАНУ — ПФ. 27 січня 1994 р. ЗРЄ і партія Об'єднана африканська національна рада оголосили про об'єднання в єдину партію під назвою Зімбабвійський рух єдності. Лідер — Едгар ТЕКЕРЕ (Edgar Tekere).

Консервативний альянс Зімбабве — КАЗ (Conservative Alliance of Zimbabwe). Партія європейського населення. Колишні назви: Родезійський фронт, Республіканський фронт (до липня 1984 р.). Заснована у 1962 р. Президент — Джеральд СМІТ (Gerald Smith). Голова — Майк МОРОНІ (Mike Moroney).

Об'єднані партії — ОП (United Parties — UP). Партію створено у 1994 р. Лідер — Абель МУЗОРЕВА (Abel Muzorewa).

Союз демократів Зімбабве — СДЗ (Zimbabwe Union of Democrats — ZUD). Партію засновано 19 грудня 1998 р. Голова — Маргарет ДОНГО (Margaret Dongo, жін.).

На парламентських виборах 24-25 червня 2000 року до парламенту Зімбабве пройшли наступні політичні партії:

Профспілкові об'єднання[ред.ред. код]

В країні добре розвинутий профспілковий рух, який очолює Конгрес профспілок Зімбабве — КПЗ (Zimbabwe Congress of Trade Unions — ZCTU). Установчий з'їзд КПЗ відбувся у 1981 р. Голова — Ісаак Матонго (Isaak Matongo). Генеральний секретар — Ісідоре Зіндога (Isidore Zindoga) (за станом на січень 2002 р.).

Судова влада[ред.ред. код]

Зовнішня політика[ред.ред. код]

Колишнє володіння Великої Британії (з кінця XIX століття). Входить до Співдружності націй, що очолює Велика Британія.

Українсько-зімбабвійські відносини[ред.ред. код]

Уряд Зімбабве офіційно визнав незалежність України 27 січня 1992 року, дипломатичні відносини з Україною встановлено 25 квітня 1992 року шляхом підписання спільного Протоколу Постійними представниками обох країн при ООН у Нью-Йорку[2]. Дипломатичних і консульських представництв в Україні не створено, найближче посольство Зімбабве, що відає справами щодо України, знаходиться в Москві (Росія)[2]. Справами України в Зімбабве відає українське посольство в Південно-Африканській Республіці.

12 березня 1996 року з нагоди вручення вірчих грамот Президенту України Л. Д. Кучмі у Києві перебував Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Зімбабве в Україні за сумісництвом Джевана Бен Масеко.

23-25 листопада 1996 року відбувся офіційний візит української урядової делегації на чолі з Міністром Кабінету Міністрів України В. П. Пустовойтенком. В ході візиту були проведені переговори у міністерствах закордонних справ, шахт, промисловості та торгівлі, оборони, земель та водних ресурсів, а також торгово-промисловій палаті Зімбабве. Окрім згаданих зустрічей відбулися паралельні переговори експертів відповідно з вищими посадовими особами міністерства промисловості і торгівлі, а також міністерства фінансів, міністерства шахт та міністерства охорони здоров'я. Під час зустрічей, зімбабвійською стороною було наголошено, що Україна могла б імпортувати такі товари, як тютюн, яловичину, каву, електро- та телекабелі, водночас, експортуючи до Зімбабве сільськогосподарську техніку (комбайни, трактори) та обладнання для буріння артезіанських свердловин.

23 жовтня 2000 року відбулася зустріч заступника міністра закордонних справ України П. Д. Сардачука з Послом Республіки Зімбабве в Україні за сумісництвом Агріппою Мутамбара з нагоди вручення ним копій вірчих грамот. 24 жовтня 2000 р. посол А. Мутамбара вручив вірчі грамоти Президенту України Л. Д. Кучмі.

У березні 2011 група консультантів із комунікацій сталого розвитку, що працювала над створенням та розвитком Релігійно Інформаційної Служби України (РІСУ), започаткувала інтернет портал про релігії в Зімбабве RelZim.org.

27 березня 2014 року представник Зімбабве в ООН проголосував проти резолюції Генеральної Асамблеї ООН про підтримку територіальної цілісності України на фоні Кримської кризи.

Державна символіка[ред.ред. код]

Державний прапор

Державний герб

Державний гімн

Адміністративно-територіальній поділ[ред.ред. код]

В адміністративно-територіальному відношенні територія держави поділяється на: 8 провінцій і 2 окремих міста, які, в свою чергу, поділяються на райони.

Провінції очолюють губернатори, окремі з яких сконцентрували в своїх руках значну політичну і економічну владу. Управління в районах здійснюють виборчі ради. У деяких районах управляють місцеві ради, обрані мери і чиновники.

Провінція Адміністративний центр Площа, км² Населення (2002), чол. Щільність, чол./км²
1 Булавайо Булавайо 479 676 787 1412,92
2 Хараре Хараре 872 1903510 2182,92
3 Манікаленд Мутаре 36459 1566889 42,98
4 Центральний Машоналенд Біндура 28374 998 265 35,18
5 Східний Машоналенд Марондера 32230 1125355 34,92
6 Західний Машоналенд Чинхої 57441 1222583 21,28
7 Масвінго Масвінго 56566 1318705 23,31
8 Північний Матабелеленд Лупане 75025 701 359 9,35
9 Південний Матабелеленд Гванда 54172 654 879 12,09
10 Мідлендс Гверу 49166 1466331 29,83
Всього 390757 11634713 29,77

Збройні сили[ред.ред. код]

Національна армія Зімбабве сформована в 1980 році шляхом об'єднання 50 тис. бійців ЗАНУ і ЗАПУ з регулярною армією режиму білої меншини — Родезійськими силами безпеки.

Чисельність збройних сил у 2000 році складала 40 тис. військовослужбовців, 36 тис. з яких служили в сухопутних військах і 4 тис. — у ВПС[2]. Загальні витрати на армію склали 235 млн доларів США[2].

Керівництво Зімбабве виявило значний інтерес до закупівлі озброєння і військової техніки у 1998 році після інтернаціоналізації збройного конфлікту в Демократичній Республіці Конго. Проте країна зацікавлена не в нових видах озброєння, а в тих, які були в експлуатації. Після того, як збройні сили Зімбабве разом з військами Анголи і Намібії включилися у конфлікт в ДРК, там виник попит на вертольоти і винищувачі МіГ-23. Як свідчать джерела, цей попит був задоволений виключно російськими торговцями зброєю.

Економіка[ред.ред. код]

Зімбабве — колись одна з найбільш промислово розвинених держав Південної Африки у теперішній час страждає від затяжної системної кризи, що спричинена внутрішніми чинниками. Валовий внутрішній продукт (ВВП) у 2006 році склав 25,4 млрд доларів США (105 місце у світі); що у перерахунку на одну особу становить 2,1 тис. доларів (143 місце у світі)[2]. Промисловість разом із будівництвом становить 24 % від ВВП держави; аграрне виробництво разом з лісовим господарством і рибальством — 18 %; сфера обслуговування — 58 % (станом на 2002 рік)[2]. Економічно активне населення — 4,0 млн (оцінка 2008 року). Зайнятість активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: 12 % — промисловість і будівництво; 67 % — аграрне, лісове і рибне господарства; 21 % — сфера обслуговування (станом на 2006 рік)[2]. Безробіття на рівні 80 %. Нижче рівня бідності живе не менше 68 % населення.

Надходження в державний бюджет Зімбабве за 2006 рік склали 1,4 млрд доларів США, а витрати — 1,9 млрд; дефіцит становив 27 %[2]. Наприкінці січня 2013, міністерство фінансів Зімбабве звітувало, що вони мають лише 217$ у скарбниці і, звернуться за пожертвами для проведення наступних виборів, які оцінюються в 107 мільйонів доларів[3][4].

Країна багата на корисні копалини і має розвинутий промисловий сектор, який процвітає завдяки товарному сільськогосподарському виробництву, сучасній добре розвинутій базі виробничої інфраструктури і кваліфікованим кадрам робітників.

Валюта[ред.ред. код]

Банкнота в 100 трильйонів доларів Зімбабве
Докладніше: Валюта Зімбабве

Національною валютою країни слугує долар Зімбабве. У 2006 році за 1 долар США (USD) давали 162 долари Зімбабве.

Промисловість[ред.ред. код]

Головні галузі промисловості: харчова (тютюн, пиво), легка (текстильна, взуттєва, швейна), деревопереробна (меблева, целюлозно-паперова), хімічна і нафтопереробна, металургійна і металообробна.

Підприємства обробної промисловості сконцентровані в районі Хараре і Булавайо. Збиткові державні металургійні підприємства знаходяться в Квекве і поблизу Редкліффа.

Гірнича промисловість[ред.ред. код]

Країна багата на корисні копалини. Головними галузями гірничої промисловості є розробка мідних, нікелевих і золотоносних покладів.

Енергетика[ред.ред. код]

Понад 50 % необхідної енергії виробляється з місцевої сировини. Наприкінці 1990-х років бл. 45 % споживаної енергії виробляли ТЕС, які працювали на вугіллі з родовища Хванге, і 18 % — на ГЕС Каріба на річці Замбезі. Близько 18 % електроенергії експортують.

За 2004 рік було вироблено 9,4 млн кВт/год електроенергії (експортовано 0 млрд кВт/год); загальний обсяг спожитої — 11 млрд кВт/год (імпортовано 2,3 млрд кВт/год)[2].

В структурі енергоспоживання близько 20 % — нафта, що надходить нафтопроводом з порту Бейра (Мозамбік). У 2004 році споживання нафти склало 22,5 тис. барелів на добу (100 % імпортована), природний газ не використовується для господарських потреб[2].

Агровиробництво[ред.ред. код]

У сільськогосподарському обробітку знаходиться 19,2 % площі держави[2]. Головні сільськогосподарські культури: тютюн, цукрова тростина, бавовник, зернові культури, кава, чай, соняшник, овочі, фрукти.

За часів, коли більшість сільськогосподарських земель оброблялось фермерами європейського походження, країна не тільки забезпечувала себе продуктами харчування, але й поставляла товарну продукцію на експорт.

Поголів'я великої рогатої худоби в країни становить 5 млн голів, кіз — 3 млн голів.

Транспорт[ред.ред. код]

Осн. тр-т: залізничний, автомобільний. Бл. 90 % вантажних перевезень здійснюється залізницею. Довжина залізниці Зімбабве — понад 2,7 тис. км, вона з'єднує головні міста і центри видобувної промисловості. Залізнична мережа Зімбабве сполучена із залізницями сусідніх країн — Мозамбіку (з портами Бейра і Мапуту), Ботсвани і ПАР (з портами Дурбан, Іст-Лондон і Порт-Елізабет), Замбії, Танзанії (порт Дар-ес-Салам) і ДРК. Міжнародні аеропорти знаходяться в околицях Хараре, Булавайо і Вікторія-Фолс, в інших містах є аеропорти місцевого значення. Головна державна авіакомпанія «Ейр Зімбабве» обслуговує внутрішні авіалінії, а також здійснює авіарейси в сусідні країни і Європу.

Туризм[ред.ред. код]

Докладніше: Туризм Зімбабве

У 1996 році Зімбабве відвідало 1,7 млн іноземних туристів, що дало прибуток у 1,3 млрд доларів США[2].

Зовнішня торгівля[ред.ред. код]

Основні торговельні партнери Зімбабве: Південно-Африканська Республіка, Велика Британія, США.

Держава експортує: тютюн (30 %), золото (12 %), кукурудза, хроміти. Основні покупці: ПАР (12 %); Велика Британія (12 %). У 2006 році вартість експорту склала 1,7 млрд доларів США[2].

Держава імпортує: промислові вироби (70 %), паливо (10 %), продукти харчування. Основні імпортери: ПАР (37 %); Велика Британія (7 %); США (7 %). У 2006 році вартість імпорту склала 2 млрд доларів США[2].

Україна[ред.ред. код]

У 2014 році обсяг торгівлі товарами між Україною і Зімбабве склав 6,1 млн доларів США та зменшився в порівнянні з 2013 роком на 14,5 %. Негативне сальдо для України за цей період склало 4,9 млн доларів США. Експорт товарів з України до Зімбабве склав 623,4 тис. доларів США та зменшився на 67,5 %, імпорт товарів із Зімбабве в Україну склав 5,5 млн доларів США та збільшився на 4,8 %[5].

Населення[ред.ред. код]

Демографія

Населення держави у 2006 році становило 12,2 млн осіб (67 місце у світі). Населення країни в 1954 році становило 3,2 млн осіб, у 1970 році — 5,3 млн осіб, у 1980 році — 7,1 млн осіб. Густота населення: 29,1 осіб/км² (141 місце у світі). Згідно статистичних даних за 2006 рік народжуваність 28 ‰; смертність 21,8 ‰; природний приріст 6,2 ‰[2].

Вікова піраміда населення виглядає наступним чином (станом на 2006 рік):

  • діти віком до 14 років — 37,4 % (2,3 млн чоловіків, 2,3 млн жінок);
  • дорослі (15-64 років) — 59,1 % (3,6 млн чоловіків, 3,6 млн жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 3,5 % (0,20 млн чоловіків, 0,23 млн жінок).

Темпи приросту населення різко знизилися до 0,62 % (оцінка) через пандемію СНІДу (інфікованих — бл. 1,3 млн) та еміграції. Країну покинули до 4 млн зімбабвійців, щотижня від СНІДу помирає 5 тис. Чол.

Урбанізація[ред.ред. код]

Докладніше: Міста Зімбабве

Рівень урбанізованості в 2000 році склав 33 %[2]. Головні міста держави: Хараре (1,7 млн осіб), Булавайо (750 тис. осіб), Читунгвіза (350 тис. осіб).

Приблизно кожний третій африканець і майже все біле населення країни проживає у містах.

Етнічний склад[ред.ред. код]

ZambianKids.JPG

Головні етноси, що складають зімбабвійську націю: шона — 71 %, ндебеле — 17 %, тсонга, європейці, метиси. На півдні окремими групами розселені етнічні меншини — тсонга, венда, педи і тсвана, а на північному сході — нсенга, чікунда та ін., що входять в етнічну спільність малаві. Серед європейського населення найбільше англійців, які живуть головним чином у містах. На початку XXI століття чисельність білого населення складала приблизно 0,5 %, а в 1980 році — 5 %.

Мови[ред.ред. код]

Докладніше: Мови Зімбабве

Державна мова: англійська. Поширені мови: шона, ндебеле. 98 % населення Зімбабве складають народи, що говорять на бенуе-конголезьких мовах.

Релігії[ред.ред. код]

Головні релігії держави: протестантизм — 60 % населення, католицтво — 20 %, анімізм — 20 %. Присутня незначна кількість мусульман та індуїстів. Синкретичну релігію (християнство, переплетене з місцевими віруваннями) сповідує приблизно половина населення.

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Очікувана середня тривалість життя в 2006 році становила 39,3 року: для чоловіків — 40,4 року, для жінок — 38,2 року[2]. Середня тривалість життя у 1991 році становила 61 рік. Смертність немовлят до 1 року становила 51,7 ‰ (станом на 2006 рік). Населення забезпечене місцями в стаціонарах лікарень на рівні 1 місце на 330 жителів; лікарями — 1 лікар на 6,3 тис. жителів (станом на 1996 рік)[2]. Витрати на охорону здоров'я в 1990 році склали 6,2 % від ВВП країни[2].

У 1993 році 36 населення було забезпечено питною водою[2].

За оцінками ООН, в Зімбабве — більше половини всіх живих зараз 15-літніх хлопчиків загинуть від СНІДу.

Освіта[ред.ред. код]

Докладніше: Освіта в Зімбабве

Рівень письменності в 2003 році становив 90,7 %: 94,2 % серед чоловіків, 87,2 % серед жінок[2].

Витрати на освіту в 1996 році склали 2,9 % від ВВП[2].

Після 1980 року уряд значно розширив систему початкової (семирічна — з 7 до 14 років) і середньої освіти (шестирічна — з 14 до 20 років).

Початкова освіта стала безплатною, а з 1987 року — обов'язковою. За роки незалежності кількість початкових шкіл збільшилася удвічі. Значні державні субсидії були виділені на розвиток системи середньої освіти — кількість середніх шкіл збільшилася з 177 у 1980 р. до 1512 у 1990-му році. У кожному районі країни є принаймні одна середня школа.

На кінець 1980-х років майже кожна дитина відповідного віку відвідувала початкову школу і майже 60 % юних зімбабвійців навчалися в середній школі. У 1994 у початкових школах навчалося 2,5 млн дітей. Кількість учнів середніх шкіл збільшилася з 73,5 тис. у 1979 році до більш як 700 тис. у 1994-му.

Вищу освіту можна здобути в університеті Зімбабве в Харарі, де в 1998 році навчалося 10 тис. студентів. Набагато менше студентів проходили курс навчання в Національному науково-технологічному університеті в Булавайо і приватному Африканському університеті в Мутарі, який субсидується релігійними організаціями. 20 тис. студентів навчаються у технічних коледжах, 16 тис. — у педагогічних і 1 тис. — в сільськогосподарських.

Лише великі міста мають у своєму розпорядженні власні бібліотеки.

Інтернет[ред.ред. код]

Докладніше: Інтернет Зімбабве

У 2001 році всесвітньою мережею Інтернет у Зімбабве користувались 30 тис. осіб[2].

Культура[ред.ред. код]

Докладніше: Культура Зімбабве

У Хараре знаходяться Національний архів і Національна картинна галерея, Археологічний музей міжнародного значення відкрито в Булавайо.

Архітектура[ред.ред. код]

Образотворче мистецтво[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Театр[ред.ред. код]

Докладніше: Театр Зімбабве

Музика й танці[ред.ред. код]

Докладніше: Музика Зімбабве

Кінематограф[ред.ред. код]

Кухня[ред.ред. код]

Докладніше: Кухня Зімбабве

Свята[ред.ред. код]

Докладніше: Свята Зімбабве

1 січня — Новий рік.

18 квітня (24 січня) — День Незалежності.

1 травня — День Праці.

25 травня — День Африки.

11 серпня — День Героїв.

12 серпня — День Захисних Сил.

25-26 грудня — Різдво

Наука[ред.ред. код]

Докладніше: Наука в Зімбабве

Засоби масової інформації[ред.ред. код]

Докладніше: ЗМІ Зімбабве

Держава контролює ряд щоденних і недільних газет: «Геральд» і «Санді мейл» видаються в Харарі, «Кронікл» — в Булавайо і «Маніка пост» — в Мутарі. У числі впливових незалежних щотижневих видань, які виходять в Харарі, «Файненшнл газетт».

«Аутпост» (Outpost — «Аванпост»). Щотижневий журнал англійською мовою. Виходить раз у два місяці. Видається в Харарі. Заснований у 1911 р. Наклад 21 тис. «Геральд» (The Herald — «Вісник»). Щоденна газета англійською мовою. Наближена до урядових кіл. Видається в Харарі. Заснована у 1891 р. Наклад 122 тис. «Зімбабве ньюс» (Zimbabwe News — «Новини Зімбабве»). Щомісячний журнал англійською мовою. Видається в Харарі. Заснований у 1974 р. Орган ЦК Африканського національного союзу Зімбабве — Патріотичного фронту (ЗАНУ — ПФ). «Зімбабвіан гавернмент газетт» (Zimbabwean Government Gazette — «Зімбабвійська урядова газета»). Щотижневий урядовий бюлетень англійською мовою. Видається в Харарі. Наклад 3 тис. «Кронікл» (The Chronicle — «Хроніка»). Щоденна газета англійською мовою. Видається в Булавайо. Заснована у 1894 р. Наклад 44 тис. «Маніка пост» (Manica Post — «Пошта Маніки»). Колишня назва — «Умталі пост». Щотижнева газета англійською мовою. Видається в Мутарі (колишній Умталі). Заснована у 1893 р. Наклад 20 тис. «Мото» (Moto — «Вогонь»). Щомісячний журнал. Виходить у Харарі англійською мовою. Наклад 30 тис. Видається видавництвом, що належить католицькій церкві Зімбабве. «Санді мейл» (Sunday Mail — «Недільна пошта»). Недільна газета англійською мовою. Видається в Харарі. Заснована у 1935 р. Наклад близько 159 тис. Контролюється урядом. «Санді ньюс» (Sunday News — «Недільні новини»). Недільна газета англійською мовою. Видається в Булавайо. Заснована у 1930 р. Наклад 50 тис. «Файненшл газетт» (The Financial Gazette — «Фінансова газета»). Щотижнева газета ділових кіл. Видається в Харарі англійською мовою. Заснована у 1970 р. Наклад 14 тис. Розповсюджується також у ПАР, Замбії, Малаві, Мозамбіку.

Міжафриканське інформаційне агентство Зімбабве (ЗІАНА) (Zimbabwe Inter-African News Agency — ZIANA). Належить Тресту засобів масової інформації Зімбабве, що діє як акціонерне товариство, основний капітал якого належить державі. Засноване у 1981 р. Розміщене в Харарі.

Радіомовна корпорація Зімбабве (Zimbabwe Broadcasting Corporation). Державна служба радіомовлення. Заснована у 1964 р. Розташована в Харарі. Радіопередачі проводяться англійською та місцевими мовами.

Спорт[ред.ред. код]

Докладніше: Спорт у Зімбабве

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • (англ.) Can it get worse? Zimbabwe's downward spiral // The Economist. — 2006. — N 8479. — P. 41.
  • (англ.) Christiansen L., Demery L., Paternostro S. Macro and micro perspectives of growth and poverty in Africa // The World Bank Economic Review. — 2003. — N 3. — P. 317—348.
  • (англ.) No democracy, no bread and butter // The Economist. — 2006. — N 8496. — P. 44.
  • (рос.) Краснопевцева Т. И. Зимбабве: прошлое и настоящее. — М. : Наука, 1988. — 239 с.
  • (рос.) Кулькова О. С. Политика Лондона в Африке: от Блэра к Брауну // Азия и Африка сегодня. — 2009. — № 9. — С. 35-40.
  • (рос.) Федящин А. Зимбабве обнищало до предела // Эхо планеты. — 2007. — № 3. — С. 12-13.
  • (рос.) Харитонова Е. В. Зимбабве на перепутье // Азия и Африка сегодня. — 2011. — № 3. — С. 34-38.

Посилання[ред.ред. код]


Прапор Зімбабве Це незавершена стаття про Зімбабве.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.