Станіслав Собінський
| Станіслав Собінський | |
|---|---|
 | |
| Народився |
12 червня 1872 Золочів, нині Львівської області, Україна |
| Помер |
19 жовтня 1926 (54 роки) Львів, нині Україна ·Вбитий Богданом Підгайним і Романом Шухевичем |
| Поховання | поле № 1 Личаківського цвинтаря у Львові |
| Громадянство |
.svg){kind=small} Австро-Угорщина →  Польща |
| Національність | поляк |
| Діяльність | чиновник, куратор шкільної освіти. |
| Знання мов | польська |
| Нагороди |
 |
Станіслав Собінський (пол. Stanisław Sobiński; 12 червня 1872, Золочів — 19 жовтня 1926, Львів) — польський чиновник, куратор Львівської шкільної округи. Проводив жорстку політику спольщення на українських землях, за що був убитий членами УВО.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в м. Золочеві, центрі повіту коронного краю Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська монархія (нині райцентр Львівської області, Україна).
Освіту здобув у Кракові. У 1909–1917 роках працював директором реальної школи у м. Тарнобжегу, пізніше отримав посаду у міністерстві духовних справ і освіти у Варшаві. Був засновником курсів для вчителів початкових класів, автором декількох підручників з географії, історії та педагогіки. У останніх роках життя працював куратором Львівської шкільної округи (охоплювала Львівське, Тернопільське та Станиславівське воєводства)[1].
Відзначився як ідеолог і практик жорсткої політики полонізації на західноукраїнських землях. На думку українського історика Зиновія Книша, використовував нечесні методи для адміністративного тиску та закриття українських шкіл. У 1925—1926 роках за його ініціативи у Галичині було закрито близько 2000 українських народних шкіл, звільнено з роботи або відправлено на польські землі тисячі вчителів-українців, натомість прислано вчителів-поляків, не приймались на роботу українці, позбавлені пенсій вдови й сироти по українських учителях. Причиною вбивства Собінського стала неможливість легального вирішення проблеми української освіти за польського панування.[2]
Був убитий пострілом у голову 19 жовтня 1926 року. Замах на Собінського здійснили боївкарі УВО Богдан Підгайний (здійснив постріл) і Роман Шухевич (револьвер дав осічку), хоча польською владою з мотивів засліпленого шовінізму були схоплені та засуджені за кривосвідченнями і сфальшованими доказами інші люди — невинні Іван Вербицький і Василь Атаманчук. Богдан Підгайний у кінці 1970-х років розповідав Зиновію Книшу, що зустрічався з Іваном Вербицьким в часі служби в дивізії «Галичина», в якій той був хорунжим. За словами Підгайного, Вербицький «мабуть пропав у бою під Бродами».[2]
Станіслав Собінський похований на полі № 1 а Личаківського цвинтаря у Львові.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Sobiński Stanisław. Wspomnienie. Архів оригіналу за 5 жовтня 2012. Процитовано 30 червня 2012.
- ↑ а б Книш З. Смерть Станіслава Собінського. II. Народовбивство шкільними методами. [Архівовано 27 вересня 2013 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- Святослав Липовецький (6 липня 2012). Українська мова, польський чиновник і куля в його голові. Історична правда. Архів оригіналу за 7 серпня 2012. Процитовано 7 липня 2012.
- Степан Шухевич. «Моє життя. Спогади». — Лондон: Українська видавнича спілка, 1991. — книга у е-бібліотеці «Чтиво».
|
