Атом (БМП)
| Атом | |
|---|---|
 | |
| Тип | БМП |
| Історія виробництва | |
| Розробник |
 Renault trucks Defence |
| Виробник | Уралвагонзавод |
| Характеристики | |
| Вага | 32 тонни |
| Довжина | 8,2 м |
| Ширина | 3 м |
| Висота | 2,5 м |
| Обслуга | 3 ос |
| Десант | 8 ос |
|
| |
| Калібр | 57-мм нарізна автоматична гармата |
| Підвищення | −8°…+70° |
| Траверс | 360° |
| Дальність вогню | |
| Ефективна | До 6 км |
|
| |
Головне озброєння |
боєкомплект: 180-200 пострілів |
| Двигун |
Renault на 600 к.с |
| Питома потужність | 18,75 к.с/т |
| Підвіска | Незалежна |
Операційна дальність |
750 км |
| Швидкість | шосе: Да 100 км/год |
|
| |
Атом (БМП) у Вікісховищі | |
Атом — дослідний варіант важкої колісної бойової машини піхоти, спільна розробка (до початку 2014 року) російського підприємства ВАТ «ЦНДІ „Буревісник“» (що входить до складу ВАТ «НПК «Уралвагонзавод» ) та французької компанії Renault Trucks Defence. Створена на базі французької колісної БМП VBCI.
Історія проєкту[ред. | ред. код]
Вперше прототип, оснащений бойовим модулем із 57-мм автоматичною гарматою, був представлений у 2013 році у Нижньому Тагілі на оборонній виставці Russian Expo Arms –2013.[1]57-мм автоматична гармата бойового модуля БМ-57 є модифікацією радянської 57-мм автоматичної гармати, яка використовується у складі зенітного артилерійського комплексу С-60, розробленої «ЦНДІ „Буревісник“». Раніше ця гармата передбачалася для модернізації танка ПТ-76 Б у складі бойового модуля АУ-220М.
В концепт машини входить сімейство колісної бронетехніки: важкий бронетранспортер з дистанційно-керованим модулем з 12,7-мм кулеметом, важка колісна БМП, 57-мм зенітний артилерійський комплекс, 120 - мм самохідна зброя, інженерна та санітарна машини[2].
8 квітня 2014 року шведський автомобільний концерн Volvo заморозив спільний проект своєї дочірньої французької компанії Renault Trucks Defense з Уралвагонзаводом. Протокол про співпрацю було припинено шведською стороною через «чинники невизначеності», на що вплинула політична ситуація, пов'язана з окупацією Криму[3].
Надалі французька сторона також вийшла із проекту. У квітні 2016 року генеральний директор «Уралвагонзаводу» Олег Сієнко заявив, що розробка проекту «Атом» продовжується із залученням фахівців з Об'єднаних Арабських Еміратів та Казахстану[4].
Опис конструкції[ред. | ред. код]
БМП «Атом» має класичне компонування. Корпус - несучий, що складається з броньової сталі з навісними бронемодулями, що містять керамічні елементи. Також може бути оснащений динамічним захистом та протикумулятивними екранами. Залежно від конфігурації, протиснарядна стійкість БМП до рівня 5 STANAG 4569 відповідно до стандарту НАТО, що відповідає захисту в передньому секторі від 25 мм бронебійного підкаліберного снаряда. У передній частині корпусу розташовані відділення управління (ліворуч) та моторно-трансмісійне (праворуч), у середній – бойове, у кормовій – десантне. Екіпаж складається з трьох осіб, а десант складає вісім піхотинців, які здійснюють вхід і вихід через відкидну аппарель у задній частині корпусу та чотири люки, розташовані на даху.
Ходова частина машини є модифікованим шасі французької БМП VBCI, з колісною формулою 8×8 та трансмісією з незалежною підвіскою. Шини з можливістю руху під час пробиття. Двигун марки Renault потужністю 600 к.с., встановлений у передній частині корпусу. На машині встановлено автоматичну коробку передач та обладнання для забезпечення плавучості (гвинтовий рушій).
Також машина може оснащуватися захистом від ЗМУ, системою активного захисту та системою попередження про лазерне опромінення.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Колёсная БМП «АТОМ». Международная выставка вооружений Russia Arms EXPO 2013. Архів оригіналу за 2 жовтня 2013. Процитовано 29 вересня 2013.
- ↑ Концепт тяжелой колесной БМП «Atom» на выставке Russia Arms EXPO 2013 (фоторепортаж). Архів оригіналу за 2 жовтня 2013. Процитовано 29 вересня 2013.
- ↑ Volvo отказалась ставить моторы на российские БМП. Архів оригіналу за 8 квітня 2014. Процитовано 8 квітня 2014.
- ↑ Проект перспективной тяжёлой БМП «Атом». Архів оригіналу за 24 квітня 2017. Процитовано 24 квітня 2017.