Базиліка Сант Андреа (Мантуя)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Базиліка Сант Андреа
Базиліка Сант Андреаі, фасад
45°09′32″ пн. ш. 10°47′39″ сх. д. / 45.15889° пн. ш. 10.79417° сх. д. / 45.15889; 10.79417Координати: 45°09′32″ пн. ш. 10°47′39″ сх. д. / 45.15889° пн. ш. 10.79417° сх. д. / 45.15889; 10.79417
Тип спорудимала базиліка
співкафедральний соборd
церква[1]
архітектурний ансамбль[1] і базиліка
РозташуванняІталія ІталіяМантуя
Архітекторпроект створив Альберті Леон-Баттіста
ІнженерЛучано да Лаурана, Філіппо Ювара
ЗасновникЛодовіко ІІІ Гонзага та його син кардинал Франческо Гонзага
Початок будівництва1472
Кінець будівництвав 18 столітті
Зруйнованов добу готики
Відбудовано1472, 18 ст.
Будівельна системаВідродження
Стильраннє ВІдродження, бароко
Належністькатолицизм
ЄпархіяRoman Catholic Diocese of Mantuad
Станнаціональна спадщина Італіїd[1][2] і частина об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО[d]
АдресаМантуя
Оригінальна назваітал. Basilica di Sant'Andrea
ЕпонімАндрій Первозваний
Вебсайтsantandreainmantova.it
Базиліка Сант Андреа (Мантуя). Карта розташування: Італія
Базиліка Сант Андреа (Мантуя)
Базиліка Сант Андреа (Мантуя) (Італія)
Мапа
CMNS: Базиліка Сант Андреа у Вікісховищі

Базиліка Сант Андреа (італ. Basilica di Sant'Andrea) — базиліка на честь апостола Андрія Першозванного в місті Мантуя, Італія.

Проект Альберті

[ред. | ред. код]

Це територія бенедиктинського монастиря. Ще в добу готики тут побудували монастирську церкву. Від неї залишились один мур за залишки готичного дзвону.

В 15 столітті ініціатором перебудови церкви став володар міста Лодовіко ІІІ Гонзага та його син, кардинал Франческо Гонзага. Метою було створення урочистого храму, що демонстрував би владу родини в місті та слугував би усипальницею для її представників. На ту пору авторитетом в проектуванні храмів нового зразка був Альберті Леон-Баттіста, відомий теоретик італійської архітектури, що служив при папському дворі в Римі. Він і отримав замову на проект нового храму для міста Мантуя. Проект був створений і 1472 року розпочалося будівництво. Величний храм знадобився місту для підтримки паломників, бо в монастирі зберігали реліквію — флакон з кров'ю Христа, за переказами зібраною сотником Лонгіном, що був присутнім на Голгофі.

Архітектори практики та будівництво

[ред. | ред. код]

Альберті помер і реалізацію його проекта в місті розпочала низка архітекторів, серед яких були Лучано да Лаурана, Лука Фанчеллі. В 15 столітті встигли вибудувати каплицю, де зберігали реліквію і величний фасад у вигляді триумфальної арки з великою вхідною нішею-аркою, закінчений ще 1488 року. Будівництво тривало доволі довго і стало довгобудом, що нагадувало ситуацію з побудовою готичних соборів.

Остаточно будівництво було закінчене лише в 18 столітті. Над середхрестям архітектор Філіппо Ювара нарешті вибудував баню 1732 року, в образі якої вбачають впливи архітектурних знахідок Франческо Борроміні.

Базиліка вийшла величним, але дещо дисгармонійним — і через неузгодженість його різних частин, і через зміні, які внесли різні архітектори протягом будівництва, і відступи від первісного проекта Альберті. Більш цілісне і художньо виразне враження справляє інтер'єр базиліки, який вважають шедевром Альберті. В його побудові використані ті ж образи давньоримської триумфальної арки, які слугують входами в храмові каплиці.

Опис базиліки

[ред. | ред. код]

Храм побудовано у вигляді латинського хреста. Над середхрестям — одна баня. Вівтарну частину утворює абсида. Головний фасад виконано у вигляді давньоримської триумфальної арки. ЇЇ поле розділено на три частини велтенськими пілястрами. Бічні частини менші за центральну і мають додаткові входи і ніші для скульптур (які не створені). Вхід в храм акцентований велетенсьою нішею-аркою.

Базиліка не стала усипальницею роду Гонзага, як то планувалося. Однак тут поховано уславленого художника доби Кватроченто — Андреа Мантенья. Фрески в головній каплиці храму створив Джуліо Романо, представник стилю маньєризм.

Орган базиліки

[ред. | ред. код]

Сучасний храмовий орган — відносно пізній. Він створений 1850 року в місті Бергамо в майстерні братів Сераззі. Музичний інструмент має два мануала і один ножний.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г SIRBeC
  2. dati.beniculturali.it — 2014.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Pierluigi De Vecchi ed Elda Cerchiari, I tempi dell'arte, volume 2, Bompiani, Milano 1999. ISBN 88-451-7212-0