Байда-Суховій Дмитро Михайлович

Дмитро Михайлович Байда-Суховій
Дата народження	8 листопада 1882(1882-11-08)
Місце народження	Нагірне, тепер Полтавська область
Дата смерті	1974(1974)
Місце смерті	Геленджик
Громадянство	СРСР
Професія	актор, режисер, бандурист
Кар'єра	1899–1974

Дмитро Михайлович Байда-Суховій (*8 листопада 1882, с. Нагірне, тепер Полтавська область — †1974, Геленджик) — український актор, режисер, бандурист, збирач і пропагандист українських народних пісень, один із засновників українського кіно.

Біографія

Народився 8 листопада 1882 на Полтавщині у робітничій родині. За кілька років після його народження родина переїхала до Харкова, де його батько працював ливарником на заводі, а мати — кухаркою в лікарні професора Трінклера. Дмитро працював на заводі підручним, мріючи стати актором.

У 1895 року запрошений до трупи Марії Заньковецької, спочатку як танцюриста та соліста-бандуриста. Сценічну діяльність почав 1899, грав у трупах Миколи Садовського, Онисима Суслова, Дмитра Гайдамаки, Лева Сабініна. На початку 20 століття мав власну трупу.

У кінці 1900-х заключає договори про співпрацю з організаторами кінопромисловості Олександром Дранковим та Олександром Ханжонковим, за якими бере участь у зйомках та показах кінофільмів в Україні та на Кубані. У 1910—1916 одним з перших в Україні фільмував театральні постановки. Як режисер-постановник зняв фільми за популярними тогочасними виставами. Крім режисерських функцій, він також грав у всіх своїх фільмах, зокрема, в комедії «Кума Хвеська» він грав як чоловічі, так і жіночі ролі. Німі фільми озвучувалися акторами, які за екраном дублювали самі себе, а також музикою, зокрема, грою на бандурі самого Байди-Суховія.

Під час Першої світової війни переїхав до Петербурга, де разом з батьком працював на Путиловському заводі, виконуючи військові закази. З 1917 року служить у народній міліції Петрограда.

У 1920 році Дмитра Байду-Суховія запрошують до щойно звільненого від білогвардійців Геленджика, де він створює народний театр. Основою трупи театру були актори, які під час революції залишились у Геленджику, молоді комсомольці та старіші актори-аматори. Паралельно він навчає місцеву молодь театральній справі. Згодом у театрі створює майстерню декорацій та костюмів. У Геленджику Байда-Суховій одружився з представником місцевої родини творчої інтелігенції Неклюдових Фаїною Квіткою.

Наприкінці 1920-х висткпав дуетом з Досенком-Журбою.

У 1930-х грав у харківських театрах, гастролював з українськими мелодрамами та ліричними комедіями.

Під час Другої світової війни знову створив у Геленджику театр, який діяв з 1941 до зруйнування німецькими військами в 1942.

З 1950-х живе на пенсії у Геленджику, періодично бере участь у святкових концертах постановках та творчих вечорах, поїздках агітбригади. У цьому місті він і помер 1974 року.

Творчість

Як режисер-постановник та водночас актор брав участь у фільмах:

• «Кума Хвеська» (1910),
• «Жидівка-вихрестка» (1911),
• «Змія підколодна» (1911),
• «Сватання на вечорницях» (1911),
• «Три кохання в мішках» (1911),
• «Навкруги зрада» (1912),
• «Шельменко-денщик» (1912),
• «Запорізький скарб» (1912),
• «Спіть, орли бойові» (1914)

Як співак-бандурист успішно виступав на професіональній сцені, концертував на Далекому Сході, Кавказі, Середній Азії, по Російській Федерації тощо. Зокрема, в лютому 1930 року грав на кобзі у краєвому музеї Дніпропетровська.

Джерела та література

• Мистецтво України — біографічний довідник К. 1997
• Олексій Нирко. Неповний реєстр кубанських кобзарів-бандуристів (укр.) [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // «Вісник» № 39-4-5
• Галина КЛИМЕНКО. К 100-летию курорта Геленджик. Здесь звучали струны его бандуры.^{[недоступне посилання з лютого 2019]} // Экономический путеводитель, 9 февраля 1999. (рос.)
• Шимон О. Байда-Суховій та його фільми // Прапор. — 1973. — № 5. — С. 101—103.
• Шимон А. А. Страницы биографии украинского кино. — К.: Мистецтво, 1974. — 150 с. (рос.)
• Біографія на сайті kino-teatr.ru
• Універсальний словник-енциклопедія [Архівовано 26 березня 2015 у Wayback Machine.]