Бакаєв Віктор Георгійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бакаєв Віктор Георгійович
Народився21 листопада 1902(1902-11-21)
Бежиця, Брянський повітd, Орловська губернія, Російська імперія
Помер24 липня 1987(1987-07-24) (84 роки)
Москва, СРСР
ПохованняКунцевський цвинтар
ГромадянствоРосія Росія, СРСР СРСР
Національністьросіянин
Діяльністьполітик
Alma materМосковський державний університет шляхів сполучення
Науковий ступіньдоктор технічних наук
Учасникнімецько-радянська війна
Посададепутат Верховної ради СРСР[d]
ПартіяКПРС
Нагороди
орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора медаль «За трудову доблесть» медаль «За оборону Радянського Заполяр'я» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Ветеран праці»

Віктор Георгійович Бакаєв (нар. 21 листопада 1902(19021121), місто Бежиця Орловської губернії, тепер Брянської області, Російська Федерація — 24 липня 1987, місто Москва, Російська Федерація) — радянський діяч, міністр морського флоту СРСР. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1961—1971 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 6—7-го скликань. Доктор технічних наук (1952), професор.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в родині робітника. Трудову діяльність розпочав у 1913 році учнем котельника та коваля в портових майстернях міста Бердянська.

У 1914—1919 роках — слюсар і токар Брянського арсеналу.

У 1919—1920 роках — у Червоній армії, учасник Громадянської війни в Росії.

Член РКП(б) з жовтня 1919 року.

З 1920 року працював матросом в Бердянському порту. Навчався на робітничому факультеті.

У 1929 році закінчив водний факультет Московського інституту інженерів шляхів сполучення.

У 1929—1934 роках — працював у системі Центрального морського управління Народного комісаріату шляхів сполучення СРСР (1929—1931) і Народного комісаріату водного транспорту СРСР (1931—1934): інженер з будівництва і обладнання портів, начальник будівельного управління, начальник Центрального управління портів (з 1932 року). У 1934—1935 роках — головний інженер уповноваженого Народного комісаріату водного транспорту СРСР портів Владивостока і Хабаровська. У 1936—1937 роках — начальник морського сектора Держплану СРСР.

У 1937—1941 роках — викладач, старший викладач Військово-транспортної академії РСЧА імені Кагановича і Ленінградського інституту водного транспорту. У 1941—1942 роках — старший викладач Вищих спеціальних курсів Військово-морського флоту в містах Ленінграді і Астрахані.

У 1943—1945 роках — уповноважений Державного комітету оборони і Народного комісаріату морського флоту СРСР із забезпечення вивантаження військових вантажів і продовольства в Мурманському порту.

У 1945—1952 роках — заступник народного комісара (міністра), в 1952—1953 роках — 1-й заступник міністра морського флоту СРСР. У 1953 році — 1-й заступник міністра морського і річкового флоту СРСР.

У 1953—1954 роках — заступник голови Бюро із транспорту і зв'язку при Раді міністрів СРСР.

28 серпня 1954 — 14 січня 1970 року — міністр морського флоту СРСР.

З січня 1970 року — персональний пенсіонер союзного значення в місті Москві. Працював у Інституті історії природознавства і техніки Академії наук СРСР.

Помер 24 липня 1987 року в місті Москві. Похований на Кунцевському цвинтарі Москви.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]