Бакланов Григорій Якович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бакланов.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Бакланов Григорій.

Григорій Якович Бакланов
рос. Григорий Яковлевич Бакланов
Ім'я при народженні	Григорій Якович Фрідман
Народився	11 вересня 1923(1923-09-11) Воронеж, РСФРР, СРСР
Помер	23 грудня 2009(2009-12-23) (86 років) Москва, Росія
Поховання	Троєкуровське кладовище
Громадянство	СРСР  Росія
Національність	єврей
Діяльність	прозаїк
Alma mater	Літературний інститут імені Горького
Заклад	Літературний інститут імені Горького
Знання мов	російська
Мова творів	російська
Роки активності	1951—2009
Членство	СП СРСР
Партія	КПРС
Учасник	Німецько-радянська війна
Нагороди
Бакланов Григорій Якович у Вікісховищі

Григо́рій Я́кович Бакла́нов, справжнє прізвище Фрідман (рос. Григорий Яковлевич Бакланов (Фридман); 11 вересня 1923, Вороніж — 23 грудня 2009, Москва) — радянський російський письменник, редактор, сценарист.

Член Союзу письменників СРСР (1956).

Життєпис

Народився 11 вересня 1923 року в місті Воронежі в єврейській родині. Закінчив середню школу.

З початком німецько-радянської війни добровільно пішов на фронт, воював рядовим у гаубичному артилерійському полку на Північно-Західному фронті. Член ВКП(б) з 1942 року. У 1943 році закінчив 2-ге Ленінградське ордена Леніна Червонопрапорне артилерійське училище. З 1943 року — командир вогневого взводу 1232-го гарматного артилерійського полку 115-ї гарматної артилерійської бригади на Південно-Західному та 3-му Українському фронтах. У вересні 1943 року під Запоріжжям був тяжко поранений.

Після війни вступив до Літературного інституту. Перше оповідання Г. Бакланова надруковане в журналі «Крестьянка» у 1951 році. В подальшому нариси і оповідання друкувались в газетах: «Правда», «Комсомольская правда», «Литературная газета»; журналах: «Октябрь», «Знамя», «Дружба народов», «Огонёк» та інших. У 1954 році вийшла друком перша повість Г. Бакланова «У Снігірях».

У 1956 році прийнятий у члени Спілки письменників СРСР. Успіх Бакланову принесли його повісті про війну: «Дев'ять днів (На південь від головного удару)» (1958), «П'ядь землі» (1959).

Також Бакланов написав роман «Липень 41 року» (1964), повісті «Мертві сорому не мають» (1961), «Навіки — дев'ятнадцятирічний» (1979). За сценаріями і творами письменника знято низку кінофільмів: «Чужа біда» (1960), «Обрій» (1961), «49 днів» (1962), «П'ядь землі» (1964), «День і все життя» (1969), «Був місяць травень» (1970, реж. Марлен Хуцієв), «Салют, Маріє!» (1970), «Карпухін» (1972), «Пізнаючи білий світ» (1978, реж. Кіра Муратова), «Розжалуваний» (1980, екранізація оповідання), «Навіки — 19» (1989).

У 1986—1993 роках Бакланов був головним редактором журналу «Знамя», у якому під час перебудови публікувалися багато творів «повернутої літератури».

Голова комісії з літературної спадщини Каміла Ікрамова (з 1990 року), співголова фонду «Знамя» (з 1993). Академік Академії російського мистецтва (з 1995), член Ради з культури і мистецтва при Президенті РФ (1996—2001).

Нагороди і відзнаки

• Орден Червоної Зірки (05.01.1945);
• Орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985);
• Орден Трудового Червоного Прапора;
• Орден «Знак Пошани»;
• Орден Дружби народів;
• Орден «За заслуги перед Вітчизною» 3-го ступеня;
• медалі.

Лауреат Державної премії СРСР (1982) і Державної премії Росії (1998).

Література

• Шевченко Л. І. Бакланов Григорій Якович // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1 : А—Г.  — С. 116.