Бакіров Віль Савбанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віль Савбанович Бакіров
Bakirov V. S..jpg
Народився 8 червня 1946(1946-06-08) (72 роки)
Уфа, Башкирська АРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Місце проживання Харків, Україна
Діяльність соціолог
Відомий завдяки Соціологія
Alma mater Харківський юридичний інститут
Науковий ступінь Доктор соціологічних наук
Заклад Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
Членство НАН України
Посада ректор Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Звання Професор, академік Національної академії наук України, член-кор. Національна академія педагогічних наук України.

Віль Савбанович Бакіров (рос. Виль Савбанович Бакиров, *8 червня 1946, Уфа,  — соціолог , ректор Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, доктор соціологічних наук, професор. Академік НАН України (2012) та член-кореспондент НАПН України (2006). Академік АН ВШ України (2008). Заслужений професор Каразінського університету.

Закінчив у 1970 році Харківський юридичний інститут, у 1976 р. — аспірантуру Харківського державного університету. Захистив кандидатську дисертацію «Соціальний контроль як регулятор суспільних відносин» у 1976 році і докторську дисертацію «Ціннісна свідомість як об'єкт соціологічного аналізу (проблеми теорії та методології)» у 1991 році[1].

З 1982 працює у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна.

У 1990 році очолив перший в Україні соціологічний факультет.

Читав лекції в Болонському (1993) і Падуанському (1994) університетах.

У 1994—1995 рр. стажувався в Каліфорнійському університеті (Сан-Дієго).

З 1998 р. і дотепер обіймає посаду ректора ХНУ імені В. Н. Каразіна.

Наукові напрями — загальна соціологія, соціологія освіти, економічна та політична соціологія.

Наукові дослідження веде в галузі теоретико-методологічних проблем освіти і виховання, культурних і інституціональних змін пострадянської України, тенденцій розвитку університетської освіти в контексті глобалізаційних і постіндустріальних викликів. Автор і співавтор близько 200 наукових праць.

Президент Соціологічної Асоціації України, член Адміністративного комітету Національної ради з питань науки і технологій, член колегії Міністерства освіти і науки України, член Атестаційної колегіїї МОН України, член Акредитаційної колегії України, член Комітету з державних премії України в галузі науки і техніки, Президент Малої Академії наук Харківської області, Голова Ради ректорів Харківського регіону.

Заслужений діяч науки і техніки України, кавалер ордена Ярослава Мудрого V ступеню, нагороджений ювілейною медаллю «25 років незалежності України».

Почесний громадянин міста Харків.

На його честь названо астероїд № 18731 "VilBakirov"[2].

Лауреат державної премії України в галузі науки і техніки.

На його честь названо астероїд № 18731 "VilBakirov"[2].

Член Національної спілки журналістів України, член Національної спілки художників України.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]