Баранаускас Стасіс Адамович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Баранаускас Стасіс Адамович
Особисті дані
Народження 7 травня 1962(1962-05-07)[1] (61 рік)
  Каунас, Литовська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Зріст 180 см
Вага 78 кг
Громадянство  Литва
Позиція нападник
Юнацькі клуби
1977—1979
1979 		СРСР «Панеріс»
СРСР «Екранас»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1980—1989 СРСР «Жальгіріс» 253 (41)
1990 Ізраїль «Хапоель» (Петах-Тіква) 13 (1)
1991 Ізраїль «Хапоель» (Єрусалим) ? (?)
1991—1992 Австрія «Аустрія» (Клагенфурт) ? (7)
1992 Австрія «Фаворитен АК» ? (4)
1992—1994 Австрія «Ферст Вієнна» 45 (3)
1994—1995 Австрія «Вінер Шпорт-Клуб» 23 (7)
1995 Литва «Екранас» 5 (0)
1996—1997 Литва «Кареда» 41 (5)
1997—1998 Литва «Панеріс» 28 (2)
Всього 408+ (70+)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г)
1987—1988 СРСР СРСР (олімп.) 2 (2)
1992—1993 Литва Литва 14 (1)
Всього 16 (3)
Тренерська діяльність***
Роки Команда Посада
1998 Литва «Панеріс»
2008—2009 Литва Литва (U-21)
2009—2012 Литва «РЕО» (Вільнюс)
2012 Литва Литва (U-21)
2017— Литва «Панеріс»
Звання, нагороди
Нагороди
Майстер спорту СРСР міжнародного класу

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 4 вересня 2021.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
оновлено 4 вересня 2021.

*** Тільки на посаді головного тренера.

Дані оновлено 4 вересня 2021.

Стасіс-Вітаутас Адамович Баранаускас (нар. 7 травня 1962(19620507), Каунас, Литовська РСР, СРСР) — радянський і литовський футболіст. Ігрове амплуа — нападник. Майстер спорту СРСР міжнародного класу (1987).

Біографія[ред. | ред. код]

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Почав грати в футбол у1971 році в Каунасі. У 1977 році вступив в футбольний інтернат в Паневежисі. Перші тренери — С. Станкус і В. Шілінскас. У 1979 році грав у юнацькій команді «Екранаса» (Каунас). У 1980 році закінчив інтернат і був прийнятий у «Жальгіріс»[2].

У команді деякий час освоювався, але вже у 1982 році став гравцем основи і вніс свій помітний внесок у вихід команди до вищої ліги.

У період з 1983 по 1986 роки проводив за сезон не менше 30 ігор, часто підключався до атак і забивав голи. 1987 рік — найуспішніший для «Жальгіріса» та Баранаускаса. Разом з командою він виграв літню Універсіаду, а за підсумками сезону з командою взяв бронзові медалі Чемпіонату СРСР. Сам же Баранаускас був включений у другий склад у списку «33 найкращих футболістів сезону в СРСР».

У 1988 році дебютував в єврокубках — став автором одного з двох голів у першому єврокубковому матчі «Жальгіріса» проти віденської «Аустрії». Проте, за сумою двох ігор «Жальгіріс» поступився дорогою австрійцям.

У січні 1990 перейшов до ізраїльського клубу «Хапоель» (Петах-Тіква). В новій команді дебютував 20 січня в домашній грі Чемпіонату Ізраїлю проти «Хапоеля» з Єрусалиму, вийшовши на заміну на 87-й хвилині. Всього за «Хапоель» провів 12 ігор у чемпіонаті та 4 гри в Кубку країни[3]. Відзначився лише одного разу — в останній грі чемпіонату проти «Маккабі» (Тель-Авів), доклавши свій внесок у гостьову перемогу з рахунком 4:1.

У новому сезоні 1990/91 провів 6 ігор і забив 2 м'ячі у вересні в Кубку Тото, а 6 жовтня провів повний домашній матч 1 туру чемпіонату проти «Маккабі» з Нетаньї. Ця гра виявилася для нього єдиною в тому сезоні. У 1991 році до лютого грав у команді «Хапоель» (Єрусалим)[4].

В березні 1991 року перейшов до клубу другої ліги Австрії — «Аустрія» (Клагенфурт). Пізніше грав у таких командах другої ліги, як «Фаворитен АК», «Ферст Вієнна» і «Вінер Шпорт-Клуб».

Перед початком сезону 1995/96 повернувся в Литву. Восени 1995 провів 5 матчів за «Екранас» у чемпіонаті. Під час зимової перерви перейшов у «Кареду», де став виступати на позиції захисника. За підсумками сезону взяв срібні медалі і виграв Кубок країни[5]. У наступному сезоні став чемпіоном країни і дебютував за клуб у Кубку Кубків.

У сезоні 1997/98 провів 3 матчі за «Кареду» в чемпіонаті і зіграв 1 гру в кваліфікації Ліги чемпіонів, після чого перейшов в «Панеріс». У сезоні 1998/99 почав суміщати футбольну кар'єру з тренерською, й, зігравши ще 6 матчів, завершив виступи у якості гравця.

У сезоні 2001/02 у складі ветеранської команди міста Вільнюса грав в Кубку Литви, забив 1 м'яч[6].

Енергійний, маневрений, працьовитий, він вирізнявся гольовим чуттям і вмінням грати на випередження у боротьбі за м'яч[7].

Кар'єра у збірній[ред. | ред. код]

У складі олімпійської збірної СРСР зіграв 2 матчі у 1987 і 1988 році. 28 жовтня 1987 року відзначився дублем у ворота збірної Швейцарії у матчі кваліфікації до XXIV Олімпіади. З 1992 по 1993 рік грав за збірну вже незалежної Литви. Дебютний матч за команду зіграв 25 березня 1992 року проти збірної Польщі, вийшовши на поле з капітанською пов'язкою. Загалом був капітаном у 9 матчах із 14 зіграних. Дебютний гол забив у ворота збірної Албанії 14 квітня 1993 року у матчі відбіркового циклу до Чемпіонату світу 1994 року.

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

Взимку 1998 року став головним тренером «Панеріса». У тому ж році клуб було розформовано.

У 2002—2008 роках працював зі студентськими командами в Університеті ім. Миколаса Ромеріса. У 2008—2009 — тренер молодіжної збірної Литви.

З 2009 по травень 2012 року очолював клуб РЕО з Вільнюса. Разом з командою послідовно піднявся з другої ліги в А-лігу[8].

З 2017 року працює головним тренером у клубі «Панеріс».

У 2012 році, на 50-річчя, був нагороджений медаллю «За заслуги у спорті»[9].

Досягнення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Transfermarkt.de — 2000.
  2. ↑ Pradžia. Lietuvos sporto enciklopedija (lt-LT) . Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 5 травня 2021.
  3. ↑ מוזיאון הפועל פתח-תקוה. hpt.co.il. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 4 вересня 2021.
  4. ↑ מוזיאון הפועל פתח-תקוה. hpt.co.il. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 4 вересня 2021.
  5. ↑ 1996 m. birželio 17 d. Kareda – Inkaras-Grifas 2 : 0 - LFE. futbolinis.lt. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 4 вересня 2021.
  6. ↑ Lithuanian cup 01-02. Архів оригіналу за 20 липня 2006. Процитовано 25 грудня 2012.
  7. ↑ Енциклопедія «Российский футбол за 100 лет». — М.: Грегорі-Пейдж, 1997. — с.47.
  8. ↑ Vilniaus REO trenerio poste Stasį Baranauską pakeitė Valdas Ivanauskas. Архів оригіналу за 14 липня 2012. Процитовано 25 грудня 2012.
  9. ↑ Vilniaus miesto savivaldybė. Vilniaus miesto savivaldybė (lt-LT) . Архів оригіналу за 8 вересня 2021. Процитовано 4 вересня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Баранаускас_Стасіс_Адамович&oldid=39332829