Басейн Дахаб-Мірейр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Басейн Дахаб-Мірейр — нафтогазоносний басейн на північному заході Єгипту. У 1966 році саме тут відкрили перше родовище вуглеводнів в історії єгипетської Західної пустелі.

Історія виникнення[ред. | ред. код]

На межі кам'яновугільного та пермського періодів від північно-східного узбережжя південної частини Пангеї відкололась смуга мікроконтинентів (Кіммерія), унаслідок чого сучасне північно-східне узбережжя Африки став омивати океан Неотетіс. Значно пізніше, у ранньому  та середньому юрському періоді, завершився розпад Пангеї на північну (Лавразія) та південну (Гондвана) частини. Паралельно з розколом між європейською та африканською плитами, зона контакту яких охоплювала сучасне північно-західне узбережжя Африки, на північно-східному узбережжі останньої виникла зона рифтогенезу, яка розщеплювали докембрійський фундамент.[1] При цьому під час трансгресії океану у пізній юрі в рифтах відбувалось посилене осадонакопичення[2], зокрема, виникла багата на нафтогазоматеринський матеріал формація Хататба.

Рифтогенез тривав до ранньої крейди[3], проте у підсумку затухнув та не призвів до розколу африкано-аравійської плити. А у пізній крейді зіткнення аравійського краю цієї плити з внутрішньоокеанічним жолобом субдукції призвело до стискання рифтів та формування серії складчастих структур, які, зокрема, відповідають за нафтогазонакопичення в басейнах Західної пустелі (зона, у якій проходили ці процеси, відома як Сирійська арка).

Продуктивні геологічні формації басейну[ред. | ред. код]

Головним продуктивним стратиграфічним підрозділом у межах басейну первісно була формація Аламейн, яка сформувалась у аптському ярусі ранньої крейди у мілководно-морських умовах.[3] Доломіти цієї доволі тонкої — від 20 до 80 метрів[4] — формації мають помірну (3 % — 12 %) пористість та чудову (до 2000 мілідарсі) проникність.[5]

Із виснаженням покладів у Аламейн узялись за запаси розташованих вище формацій пізньої крейди — пісковиків Бахарії (сеноман, виникла у мілководно-морському та флювіально-дельтовому середовищі) та доломітів горизонту G формації Абу-Роаш (так само сеноман).[6]

Ще пізніше під старим родовищем Аламейн віднайшли нафту у пісковиковому горизонті 3A ранньокрейдової формації Алам-Ель-Буейб (баремський ярус), при цьому відкриття офіційно вважаться як нове родовище Алам-Ель-Буейб 3С. Ця ж формація містить поклади на родовищах Акік і Танзанайт.[7] Також є інформація, що до продуктивних відноситься горизонт Алам-Ель-Буейб BA на родовищі Раззак.[8]

Окрім названих вище, в межах басейну виявляли поклади вуглеводнів й у інших стратиграфічних підрозділах, як то:

  • на родовищі Сіді-Рахман (прибережний блок East Yidma) із пісковиків ранньокрейдової формації Харіта отримали на тестуванні приплив нафти на рівні 3200 барелів на добу;
  • на родовищі Північний Аламейн (інший прибережний блок West Mediterranean) виявили поклад у пісковиках формації Дахаб (аптський ярус ранньої крейди, також може розглядатись як верхня частина формації Аламейн). З цих же пісковиків отримали приплив у 850 барелів нафти на тестуванні розвідувальної свердловини AL-45X (блок Аламейн);[9]
  • на родовищі Північний Раззак виявили нафтовий поклад у пізньоюрській формації Массаджід;
  • за кілька кілометрів на схід від Аламейн свердловина Zain-1X досягнула глибини у 5180 метрів (на той час другий показник у всій Західній пустелі та перший для басейну Аламейн) і виявила вуглеводні у горизонті Нижня Сафа середньоюрської формації Хататба. На тестуванні звідси отримали приплив у понад 4600 барелів нафти та 0,2 млн м3 газу на добу, втім, після введення родовища Зайн у розробку максимальний добовий показник становив лише 800 барелів та всього за кілька років знизився до 100 барелів на добу.[10][11] Більш перспективними видаються поклади у Хататбі, які виявили у південно-східному блоці North Ras Qattara. Тут розвідувальна свердловина NRQ 3151-1X показала на тестуванні приплив у 0,53 млн м3 газу та 1625 барелів конденсату на добу.[12]

Нафтоматеринськими породами для родовищ басейну вважають сланці середньоюрської формації Хататбу.[13]

Основні ресурси вуглеводнів басейну виявились пов'язаними із великою антиклинальною структурою Мерейр-Аламейн (Mereir-Alameine Ridge), яка витягнулась з північного сходу на південний захід на кілька десятків кілометрів. Тут послідовно розташовані родовища Бурж-ель-Араб, Гор, Східний Аламейн, Аламейн, Йідма, Північно-Східний Раззак, Раззак, Південно-Західний Раззак, Агар.

Основні події в історії басейну[ред. | ред. код]

У 1966 році американська компанія Phillips Petroleum виявила родовище Аламейн, що стало першим відкриттям не лише у басейні, але й у всій Західній пустелі Єгипту. Його розробка почалась вже 1968-го і невдовзі змогли досягнути видобутку у 40 тисяч барелів на добу. Втім, ресурси навіть найбільшого родовища басейну, яким був Аламейн, не йшли в жодне порівняння з гігантами, виявленими в країнах Перської затоки чи сусідній Лівії, а тому вже на початку другої половини 1970-х років Аламейн продукував менш ніж десять тисяч барелів.

1972 року інша американська компанія Amoco виявила родовища Раззак та Південно-Західний Раззак. У 1976-му тут видобували 14 тисяч барелів на добу та навіть анонсували плани збільшити цей показник утричі. До цієї групи родовищ 1978-го приєднався Північно-Східний Раззак.

Ще одним значним відкриттям стало родовище Агар. Розвідувальну свердловину Aghar-1 тут пробурила ще в 1970 році WEPCO (компанія-оператор згаданої вище Phillips Petroleum), втім, тоді вона була визнана «сухою». Зате в 1982 році Agiba Petroleum (компанія-оператор італійської Agip) при повторному дослідженні свердловини змогла встановити наявність тут родовища, запаси якого оцінили у 27 млн барелів. На відміну від згаданих першими Аламейн та Раззак, запаси нафти на Агарі (а також Південно-Західному Агарі) виявились сконцентрованими у формації Бахарія.[14][15]

Так само невдало завершилось для WEPCO й буріння на протилежному завершенні антиклиналі Мерейр-Аламейн, зате в 1983—1985 роках три свердловини Murphy Oil Company виявили тут родовище Гор із покладами у Бахарії та горизонті Абу-Роаш G.[16]

Окрім родовищ, розташованих на піднятті Мерейр-Аламейн, в басейні наразі виявлено ще кілька продуктивних блоків, зокрема:

  • північніше у блоці West Mediterranean, головним інвестором якого виступила американська компанія Apache, виявили родовища Північний Аламейн (1998 рік)[17], Акік (2000), Танзанайт (2005). Особливістю Акік стали газоконденсатні поклади, виявлені у формаціях Аламейн (показала на тестуванні результат у 0,66 млн м3 газу та 1685 барелів конденсату на добу) та Алам-Ель-Буейб (тестовий добовий дебіт 0,73 млн м3 газу та 2366 барелів нафти).[18][19]
  • у 2006 році хорватська компанія INA (яка є оператором у рівному партнерстві з німецькою RWE Dea на блоці East Yidma) виявила родовище Сіді-Рахман, розташоване лише за кілька кілометрів від експортного термінала Ель-Хамра;[20]
  • у 2010-х роках відкрили поклади на блоці North Ras Qattara, оператором якого так само виступає Apache. Окрім згаданих вище газоконденсатних покладів у свердловині NRQ 3151-1X (споруджена 2013 року), в 2017-му розвідувальна свердловина NRQ-11X та оціночна свердловина NRQ-9-2 показали приплив у 715 та 3700 барелів нафти на добу із горизонту Абу-Роаш G;[21] Наразі запаси блоку оцінюються у 27 млн барелів нафтового еквівалента, а початок його розробки очікували у першій половині 2020-х років.[22] Також можливо відзначити, що споруджена на блоці North Ras Qattara у 2014 році свердловина NRQ-8X досягнула глибини у 5889 метрів.[23]
  • у 2015-му на родовищі Північний Раззак ввели в експлуатацію свердловину NRZK-18, яка мала початковий 30-денний дебіт на рівні 2700 барелів нафтового еквівалента (96 % нафта) з пізньоюрської формації Массаджід.[24]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Wescott, W. A.; Atta, M.; Blanchard, D.; Cole, R.; Georgeson, S.; Miller, David; Walter; Ohayer, W.; Wilson, Amanda (2011). Jurassic Rift Architecture in the Northeastern Western Desert, Egypt*. www.semanticscholar.org (англ.). Процитовано 31 серпня 2022.
  2. ↑ SUBSURFACE STRUCTURAL AND PETROPHYSICAL STUDY ON KARAMA FIELD, EAST BAHARIYA CONCESSION, WESTERN DESERT, EGYPT.
  3. ↑ а б Sarhan, Mohammad Abdelfattah (1 листопада 2021). Geophysical assessment and hydrocarbon potential of the Cenomanian Bahariya reservoir in the Abu Gharadig Field, Western Desert, Egypt. Journal of Petroleum Exploration and Production Technology (англ.). Т. 11, № 11. с. 3963—3993. doi:10.1007/s13202-021-01289-w. ISSN 2190-0566. Процитовано 31 серпня 2022.
  4. ↑ Palynology and paleoenvironments of Middle ... moam.info (англ.). Процитовано 31 серпня 2022.
  5. ↑ Information on the petroleum system distribution in the northern Western Desert (Abu Gharadig basin) (PDF).
  6. ↑ Author: EL-Dakak, Mohamed Abd EL Moaty./ Title: Study of the variation in oil/water contact using 3D seismic data and well logging data in Yidma/Alamein Field, Western Desert, Egypt =. db4.eulc.edu.eg. Архів оригіналу за 29 серпня 2022. Процитовано 31 серпня 2022.
  7. ↑ StackPath. www.ogj.com. Процитовано 31 серпня 2022.
  8. ↑ EGYPT - The Oil Fields & Operators In The Western Desert. - Free Online Library. www.thefreelibrary.com. Процитовано 31 серпня 2022.
  9. ↑ IPR DRILLS 25 WELLS IN EGYPT DURING FIRST HALF OF 2018 AND ACHIEVES RECORD EXPLORATION SUCCESS (PDF).
  10. ↑ The Egypt Oil & Gas Production Report 2011 (PDF).
  11. ↑ StackPath. www.ogj.com. Процитовано 31 серпня 2022.
  12. ↑ Apache announces three new oil and gas discoveries in Western Desert, extends production base across vast concession areas | Egypt Oil & Gas. egyptoil-gas.com (амер.). 13 травня 2013. Процитовано 31 серпня 2022.
  13. ↑ Alamein Basin Hydrocarbon Potentials, Northern Western Desert, Egypt Younes, M. A (PDF).
  14. ↑ Tawadros, Edward (2 листопада 2011). Geology of North Africa (англ.). CRC Press. ISBN 978-0-203-13061-2.
  15. ↑ Agiba | SPE. search.spe.org. Процитовано 31 серпня 2022.
  16. ↑ Horus Field – Tharwa Petroleum Co (амер.). Процитовано 31 серпня 2022.
  17. ↑ Tawadros, Edward (2 листопада 2011). Geology of North Africa (англ.). CRC Press. ISBN 978-0-415-87420-5.
  18. ↑ Area Drilling | Oil & Gas Journal. webcache.googleusercontent.com. Процитовано 31 серпня 2022.
  19. ↑ TRANSITION REPORT PURSUANT TO SECTION 13 OR 15(d) OF THE SECURITIES EXCHANGE ACT OF 1934.
  20. ↑ Exploration Well Sidi Rahman-1X in Egypt Successfully Tested. www.rigzone.com (англ.). Процитовано 31 серпня 2022.
  21. ↑ IPR Proceeds with Exploration Program in Egypt | Egypt Oil & Gas. egyptoil-gas.com (амер.). 12 червня 2017. Процитовано 31 серпня 2022.
  22. ↑ North Ras Qattara Development Lease Conventional Oil Field, Egypt. Offshore Technology (амер.). 28 квітня 2022. Процитовано 31 серпня 2022.
  23. ↑ Corporation, Apache. Apache Reports New Field Discoveries, Development Lease Approvals And First Horizontal Completion In Egypt's Western Desert. www.prnewswire.com (англ.). Процитовано 31 серпня 2022.
  24. ↑ THIRD QUARTER 2015 QUARTERLY SUPPLEMENT.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Басейн_Дахаб-Мірейр&oldid=41864056