Баунті (острови)
| Bounty Islands | |
|---|---|
| англ. Bounty Islands | |
 | |
|
Карта  | |
| Географія | |
| 47°45′ пд. ш. 179°03′ сх. д. / 47.750° пд. ш. 179.050° сх. д.Координати: 47°45′ пд. ш. 179°03′ сх. д. / 47.750° пд. ш. 179.050° сх. д. | |
| Природоохоронна територія | Bounty Islands Nature Reserved |
| Акваторія | Тихий океан |
| Група островів | Субантарктичні острови Нової Зеландії |
| Площа | 1,35 км² |
| Найвища точка | 90 м |
| Країна | |
| Шаблон:Дані країни New Zealand | |
| Населення |
0 |
| Відкрито | 1788 |
  Bounty Islands Bounty Islands (Нова Зеландія) | |
 | |
 Баунті у Вікісховищі | |
Острови Баунті — невелика група з 13 незаселених гранітних острівців та численних скель, з загальною площею 135 га. , [1] у південній частині Тихого океану приблизно в 650 км від Південного острова Нової Зеландії, в 530 км. на південний захід від островів Чатем та 215 км. на північ від Антиподських островів . Належать до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО . [2]
Острови входять до складу Нових Зеландських Островів і є частиною Нової Зеландії, але не є частиною будь-якого регіону чи округу. Ця територія знаходиться під управлінням спеціального органу — англ. Area Outside Territorial Authority.
Історія[ред. | ред. код]
Острови відкрив капітан Вільям Блай під час подорожі від Шпітхеда до Таїті в 1788 році і назвав їх на честь свого корабля HMS Bounty, за кілька місяців до знаменитого заколоту . Розташування островів було позначено на картах лише приблизно. На початку 1866 року командувачу колоніального парового шлюпа Вікторія (1855 р.) було доручено більш точно визначити їхнє положення. Капітан повідомив, що це 47°50' пд.ш. та 179°00' сх.д. [3] Капітан Джордж Палмер під час подорожі на кораблі Матоака більш точно визначив положення островів - 47°46'24" пд.ш і 178°56'45" сх.д. Палмер також приєднав острови до Нової Зеландії. [4]
Протягом 19 століття місцевість була популярним мисливським майданчиком. [5] Час від часу на островах проводили пошуки зниклих кораблів та їх екіпажів, у тому числі пошуки корабля Генерал Грант та Матоаки . [6]
Урядовий корабель NZGSS Hinemoa здійснив подорож до островів в березні 1886 року. Була створена база для моряків на найбільшому з островів. Капітан Ферчільд зазначив, що на цих островах немає свіжої води. [7] Споруда було знищена морем до того часу, коли судно Стелла відвідало острів у 1887 році. [8] У 1888 році для цієї області була видана нова карта адміралтейства 1022, яка враховувала оглядові роботи, проведені Hinemoa .
У листопаді 1891 року Хінемоа повернувся на острови і побудував сховище для нових запасів. [9]
Флора і фауна[ред. | ред. код]
Екологічно острови є частиною екорегіону тундри Субантарктичних островів . Рослини включають траву цинги Кука . У групі островів проживають ендемічні павуки, [10] ендемічні комахи та велика кількість морських птахів .
Острови важлива зона птахів[ред. | ред. код]
Міжнародна Рада збереження птахів визначила острови Баунті важливою територією для птахів через її значення як місце для розведення пінгвінів прямостоячих, баунтійських альбатросів та бакланів . [11]
Географія[ред. | ред. код]
Весь ланцюжок островів включає всього 5.3 км. впоперек від його найдовшої осі і складається з трьох підгруп: Основна група, Центральна група та Східна група. Загальна площа лише 1,35 км2 (0,52 кв. миль) .
Основна група - найбільша з трьох груп і розташована на північному заході ланцюжка. Вона включає в себе найбільший острів групи, острів Депо, який має довжину близько 700 метрів і шириною 400 метрів у найширшій точці. Прокламація та Тунельні острови відокремлені від острова Депо лише вузькою щілиною і приєднуються до неї під час відливу. Невеликий острів біля північного узбережжя Павукового острова цієї групи - найпівнічніша точка ланцюга; найзахідніша точка - західна околиця острова Пінгвін. [12]
Група "Центр" розташована приблизно за 1,5-2 кілометри на південний схід від Основної групи і містить три основні острови, розташовані на лінії північ - південь. Менший острів лежить на заході. Найпівнічніша група Центру, Острів Воронка, міститься у найвищій точці ланцюга і має висоту 73 метри над рівнем моря. [13] Ще 1,5 кілометри на схід - це Східна група, яка також розміщена приблизно в лінії північ - південь. Найбільший острів цієї групи, Моллі Кап, є найпівденнішим островом групи і містить другу за висотою точку ланцюга 70 метрів над рівнем моря. Ця група містить два великих острови та один маленький острів, разом із декількома рифами та штабелями, один з яких є найбільш східною точкою ланцюга. [12]
Острови[ред. | ред. код]
- Головна група ( 47°45′ пд. ш. 179°02′ сх. д. / 47.750° пд. ш. 179.033° сх. д. ):
- Острів Депот (Depot) (найбільший острів)
- Острів Ліон (Lion)
- Острів Пингвін (Penguin)
- Острів Проклемейшн (Proclamation)
- Острів Ранферлі (Ranfurly)
- Острів Руатара (Ruatara)
- Острів Спаідер (Spider)
- Острів Туннель (Tunnel)
- Центральна група ( 47°45′45″ пд. ш. 179°02′40″ сх. д. / 47.76250° пд. ш. 179.04444° сх. д. ):
- Острів Кейстль (Castle)
- Острів Фаннель (Funnel) (головний острів)
- Острів Прайон (Prion)
- East Group ( 47°46′ пд. ш. 179°04′ сх. д. / 47.767° пд. ш. 179.067° сх. д. ):
- Острів Моллі Кеп (Molly Cap) (основний острів)
- Скеля північна
Див. також[ред. | ред. код]
- Список островів Антарктики та субантарктичних островів
- Список островів Нової Зеландії
- Список островів
- Новоаландські субантарктичні острови
- Водна півсфера
- Немаринова фауна островів Баунті
- Плато Кемпбелл
- Пустельний острів
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Data Table – Protected Areas – LINZ Data Service (recorded area 135 ha). Land Information New Zealand. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 27 серпня 2019.
- ↑ New Zealand Sub-Antarctic Islands [Архівовано 28 листопада 2020 у Wayback Machine.]. UNESCO.org (27 June 2013). Retrieved 2 August 2013.
- ↑ "Shipping," Lyttelton Times, Volume XXV, Issue 1609, 9 February 1866, Page 2
- ↑ "Proclamation," Otago Daily Times, Issue 2680, 8 September 1870, Page 2
- ↑ "Bluff Harbour," Southland Times, Issue 3773, 26 July 1880, Page 2
- ↑ "The missing boats crew," Hawke's Bay Herald, Volume 12, Issue 918, 18 February 1868, Page 3
- ↑ "The SS Hinemoa's trip," Press, Volume XLIII, Issue 6397, 22 March 1886, Page 2
- ↑ "The SS Stella's Visit to the Islands," Evening Post, Volume XXXIII, Issue 71, 25 March 1887, Page 3
- ↑ "The Hinemoa's Cruise," Oamaru Mail, Volume XVI, Issue 5125, 7 November 1891, Page 3
- ↑ [1] [Архівовано 8 березня 2018 у Wayback Machine.]. 'Radio New Zealand Going on a spider hunt'. Retrieved 3 December 2016 3:00 pm
- ↑ BirdLife International. (2012). Important Bird Areas factsheet: Bounty Islands. Downloaded from Archived copy. Архів оригіналу за 10 July 2007. Процитовано 17 серпня 2013.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) on 27 January 2012. - ↑ а б NZMS 272/1+5 (1981) "Snares Islands and Bounty Islands", Wellington:NZ Government Department of Lands and Surveys.
- ↑ "New Zealand offshore islands maps – BI01 Bounty Islands". Land Information New Zealand. 2 жовтня 2017. Архів оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 27 серпня 2019.