Беатріче Ченчі (фільм, 1956)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Беатріче Ченчі
італ. Beatrice Cenci
Жанр історична драма
Режисер Ріккардо Фреда
Сценаристи
У головних
ролях
Мішлін Прель
Джино Черві
Мірей Гранеллі
Оператор Габор Погань
Композитор Франко Манніно
Художник Arrigo Equinid
Кінокомпанія
  • Electra Compagnia Cinematografica
  • Franco London Films
Тривалість 93 хв.
Мова італійська
Країна Італія Італія
Франція Франція
Рік 1956
Дата виходу 6 вересня 1956 (Італія)
IMDb ID 0048993
Рейтинг IMDb: 6.9/10 stars

«Беатріче Ченчі» (італ. Beatrice Cenci) — італійсько-французька історична драма 1956 року, поставлена режисером Ріккардо Фредою з Мішлін Прель та Джино Черві в головних ролях. Перший фільм режисера, знятий в широкоекранному форматі[1] є одним з низки стрічок, що зображують історію італійською дворянки XVI століття Беатріче Ченчі. Інші версії зняті Маріо Казеріні (1908) та Гвідо Бріньйоне (1941)[1].

Сюжет[ред. | ред. код]

Італія, 1598 рік. Франческо Ченчі (Джино Черві) покидає Рим і відбуває з сім'єю в замок «Ла Петрелла» в горах Абруццо. Новий інтендант Франческо, Олімпіо, повертає батькові його молоду доньку Беатріче (Мірей Гранеллі), що намагалася втекти в лісові хащі. Він нічого не знав про біди дівчини, яка страждає від ревнощів, підозрілості, тиранії й безмежної жорстокості батька. Її безвільний брат Джакомо, що став коханцем своєї мачухи Лукреції (Мішлін Прель), нічим не може їй допомогти. Сама Лукреція — лицемірка і ненавидить прийомну дочку Беатріче. У душі Олімпіо несподівано спалахує кохання до Беатріче, і це кохання виявляється взаємним. Щоб розплатитися з боргами, які Джакомо наробив у Римі, Франческо хоче відправити його до Фландрії, в іспанський полк. Тоді Джакомо приймає рішення позбавитися від батька. Він передає Лукреції отруту, якою та повинна заправити фазана, приготованого для бенкету в замку Франческо. Але Лукреції бракує сміливості вчинити цей фатальний вчинок. Беатріче зізнається батькові, що закохана в Олімпіо і хоче вийти за нього заміж. Збожеволівши від гніву і ревнощів, Ченчі безжально шмагає її батогом і б'є Олімпіо, який після цього полишає замок. Пізніше він таємно повертається, щоб побачитися з Беатріче і вбити Франческо. Як тільки Франческо бачить їх разом, він заряджає рушницю і виходить на балкон, який рушиться під його вагою і Ченчі розбивається на смерть.

Розслідування веде суддя Раньєрі, а тим часом члени родини Ченчі, повернувшись до Риму, знову вдаються до гулящих розваг. На думку судді, підозрюваним у вбивстві можна вважати Джакомо, який є єдиним спадкоємцем Франческо за заповітом і єдиною людиною, кому була вигідна смерть Франческо. Щоб захистити його, Лукреція звинувачує Олімпіо. На процесі Лукрецію і Беатріче катують. Лукреція не зізнається ні в чому, а тендітніша Беатріче зізнається не лише сама, але й за Олімпіо. Пізніше вона заявляє, що призналася під тортурами, але все-таки її чекає смертний вирок. Олімпіо розпитує двох слуг із замку і збирає доказу провини Джакомо. Старий Марко, помираючи, зізнається, що підпиляв дошки балкона за наказом Джакомо; він залишає Олімпіо письмові цьому свідчення. По дорозі до суду Олімпіо вбивають ті ж люди, що вбили Марко. В останню мить він встигає передати рукопис гінцеві, який доставляє її судді Раньєрі, але той отримує його надто пізно: у замку Святого Ангела сокира ката тільки що опустилася на шию Беатріче. Судді залишається лише заарештувати Джакомо і Лукрецію[1].

У ролях[ред. | ред. код]

Мішлін Прель Лукреція Ченчі
Джино Черві Франческо Ченчі
Мірей Гранеллі Беатріче Ченчі
Фаусто Тоцці Олімпіо Кальветті
Франк Віллар суддя Раньєрі
Клодін Дюпюї Мартіна
Антоніо де Теффе Джакомо Ченчі
Еміліо Петаччі Марціо Каталано

Знімальна група[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Лурселль, Жак. Beatrice Cenci (1956)/Беатриче Ченчи // Авторская энциклопедия фильмов. — СПб. : Rosebud Publishing, 2009. — Т. 1. — С. 242—243. — 3000 прим. — ISBN 978-5-904175-02-3.(рос.)

Посилання[ред. | ред. код]