Бекрукс
| Бекрукс | |
 | |
| Маса | 3,18144E+31 кг |
|---|---|
| Каталожний код | 2MASS J12474326-5941194[1], GSC 08659-03107[1], HD 111123[1], HIP 62434[1], HR 4853[1], SAO 240259[1], β Cru, 1RXS J124742.5-594125[1], CCDM J12478-5940A[1], CEL 4154[1], CPC 20 3932[1], EUVE J1247-59.6[1], FK5 481[1], GC 17374[1], GCRV 7661[1], HIC 62434[1], IDS 12419-5908 A[1], JP11 2298[1], N30 2947[1], PLX 2941.01[1], PPM 341305[1], ROT 1887[1], TD1 16475[1], TYC 8659-3107-1[1], UBV 11480[1], bet Cru[1], WDS J12477-5941A[1], IRAS 12448-5925[1], uvby98 100111123[1], [KCS2016] J124743.26-594119.5[1], SBC9 2446[1], HGAM 2011[1], WEB 11084[1], TIC 405567821[1], UBV M 18628[1] і ALS 14974[1] |
| Сузір'я | Південний Хрест |
| Швидкість обертання зорі | 35 км/с[2] |
| Паралакс | 11,71 ± 0,98 кутова мілісекунда[3] |
| Власний рух за схиленням | −16,18 ± 0,68 кутова мілісекунда на рік[3] |
| Власний рух за прямим піднесенням | −42,97 ± 0,72 кутова мілісекунда на рік[3] |
| Радіальна швидкість | 10,3 ± 0,2 км/с[4] |
| Тип змінної зорі | Змінні типу β Цефея |
| Спектральний клас | B1IV[5][6] |
| Видима зоряна величина | 1,25[7] |
| Світність | 1,30152E+31 ват |
| Абсолютна зоряна величина | −3,41 |
| Металічність | −0,08[8] |
| Епоха | J2000.0[3][1] |
| Пряме піднесення | 3,3498154 радіан[3] |
| Схилення | −1 радіан[3] |
| Ефективна температура | 27 030 K[5] |
| Поверхнева гравітація | 10 200 сантиметр на секунду в квадраті[8] |
 Бекрукс у Вікісховищі | |
Бекрукс або Мімоза (Бета Південного Хреста; β Cru / β Crucis / Beta Crucis) — друга за яскравістю зірка сузір'я Південний Хрест (після Альфи Південного Хреста) і дев'ятнадцята за яскравістю зірка в нічному небі. Власне ім'я Бекрукс складено з позначення Баєра β та латинської назви сузір'я Crux.
Знаходиться на відстані 280 світлових років від Сонця.
У 1957 році німецький астроном Вульф-Дітер Хайнц виявив, що Бекрукс — спектрально-подвійна зірка з компонентами, які знаходяться надто близько, щоб розгледіти їх за допомогою телескопа.
Основний компонент β Cru A є масивною змінною зіркою класу Бета-цефеїди. Її маса в 16 разів більша за сонячну, і температура поверхні 27 000 K.
У 2021 році було опубліковано уточнені дані щодо зірки, спільно отримані астрономами Австралії, Сполучених Штатів та Європи на основі 13-річних спостережень. За даними її маса дорівнює 14,5±0,5 маси Сонця, вік близько 11 мільйонів років, а конвективне ядро становить ~28 % усієї маси.
Результат був отриманий шляхом поєднання вимірювань, проведених на основі астросейсмології, вивчення регулярних рухів зірки та поляриметрії (вимірювання орієнтації поляризації світла). Зокрема, астросейсмологічні виміри ґрунтувалися на реєстрації сейсмічних хвиль, що відображаються всередині зірки і викликають зміни в поляризації світла. Зважаючи на дещицю ефекту в Університеті Нового Південного Уельсу (UNSW) був спеціально побудований рекордний поляриметр, встановлений в обсерваторіях Сайдінг-Спрінг та Пенріт Університету Західного Сіднею. Також використовувалися космічні вимірювання інтенсивності світла з супутників НАСА WIRE та TESS та 13-річна наземна спектроскопія високої роздільної здатності Європейської Південної обсерваторії, що в сукупності забезпечило отримання нових даних. На сьогоднішній день це найпотужніша зірка, чий вік вдалося визначити на основі астросейсмології[9].
Детально дослідження були опубліковані в журналі Nature Astronomy[10].
Зірка зображена на прапорах Австралії, Бразилії, Нової Зеландії, Папуа — Нової Гвінеї та Самоа.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан SIMBAD Astronomical Database
- ↑ Uesugi A., Fukuda I. Catalogue of rotational velocities of the stars — 1970. — Vol. 189.
- ↑ а б в г д е Leeuwen F. v. Validation of the new Hipparcos reduction // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2007. — Vol. 474, Iss. 2. — P. 653–664. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361:20078357 — arXiv:0708.1752
- ↑ Pourbaix, D., Udry, S. SB9: The ninth catalogue of spectroscopic binary orbits // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2004. — Vol. 424, Iss. 2. — P. 727–732. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361:20041213 — arXiv:astro-ph/0406573
- ↑ а б Torres A. F., Y. Frémat Fundamental parameters of B supergiants from the BCD system. I. Calibration of the (λ_1, D) parameters into Teff // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2009. — Vol. 501, Iss. 1. — P. 297–320. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361/200811147 — arXiv:0903.5134
- ↑ Sahade J., Albarracin J. Radial velocities of Z Sculptoris, ksi Phoenicis and beta Crucis // The Astrophysical Journal Letters — IOP Publishing, 1952. — Vol. 116. — P. 654–656. — ISSN 2041-8205; 2041-8213 — doi:10.1086/145659
- ↑ Ducati, J. R. Catalogue of Stellar Photometry in Johnson's 11-color system — 2002. — Vol. 2237.
- ↑ а б Kilian J. Chemical abundances in early B-type stars. V. Metal abundances and LTE/NLTE comparison // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 1994. — Vol. 282. — P. 867–873. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846
- ↑ New technique reveals the age of massive Southern Cross star. phys.org (англ.). Science X. 7 грудня 2021. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 12 грудня 2021.
- ↑ Daniel V. Cotton и др. Polarimetric detection of non-radial oscillation modes in the β Cephei star β Crucis (Abstract) // Nature Astronomy. — Nature Publishing Group, 2021. — 12. — ISSN 2397-3366. — DOI:.
Посилання[ред. | ред. код]
- MIMOSA. Stars (англ.). Архів оригіналу за 14 березня 2012. Процитовано 28 листопада 2005.
- Beta Crucis. Alcyone Ephemeris (англ.). Архів оригіналу за 14 березня 2012. Процитовано 28 листопада 2005.
- Becrux [Архівовано 29 січня 2022 у Wayback Machine.](англ.)