Беноццо Гоццолі
| Беноццо Гоццолі | |
|---|---|
| італ. Benozzo Gozzoli | |
 | |
| Ім'я при народженні | італ. Benozzo di Lese di Sandro |
| Народився | 1420 Скандіччі |
| Помер | 4 жовтня 1497 Пістоя ·чума |
| Країна |  Флорентійська республіка  |
| Національність | італієць |
| Діяльність | художник, скульптор |
| Галузь | малярство |
| Вчителі | Фра Анджеліко[1] |
| Відомі учні | Лоренцо Коста і Дзанобі Мак'явеллі |
| Знання мов | італійська[2] |
| Напрямок | італійське Відродження[3] |
| Magnum opus | Тріумф св. Томи Аквінськогоd, Deposition of Christd, Каплиця Волхвів, Saint Ursula with Two Angels and Donord, Descent from the Crossd, Copies of lost stories of Rose of Viterbod, Madonna col Bambino benedicented, Madonna of the Beltd і Altarpiece of Sapienza Nuovad |
| Конфесія | католицтво |
| Батько | Лезі ді Сандро |
| Діти | 9 дітей |
Беноццо Гоццолі [4][5][6][7][8][9] (італ. Benozzo Gozzoli; 1420, Скандіччі — 4 жовтня 1497, Пістоя) — італійський художник, скульптор часів Відродження.
Народився у містечку Скандіччі у родині кравця Лезі ді Сандро. У 1427 році разом із родиною переїхав до Флоренції. Маючи природний хист до малювання став учнем художника Фра Анжеліко. Згодом допомагав вчителю в оздобленні церкви Святого Марка. З 1437 року працював самостійно, відкрив власну майстерню. У 1444—1445 роках виконував низку робіт разом з Лоренцо й Вітторіо Гіберті (зокрема Баптистерій у Флоренції).
У 1447—1449 роках виконував роботи на замовлення пап римських Євгенія IV та Миколи V у Ватиканському палаці.
у 1449 році переїхав до Орв'єто. Тут він перебував до 1450 року, коли отримав замовлення від Монтефалько, у 1352 році — від монахів з Нарні. У 1453—1456 роках виконав малюнки у Вітербо, а у 1456—1459 роках — у Перуджі. У 1456 році взяв участь в оформленні церемонії інтронізації папи римського Пія II.
У 1459 році повернувся до Флоренції. Тут Гоццолі після одруження виконував замовлення родини Медичі і інших заможних громадян. Втім вже у 1464 році працював для церков міста Сан-Джиміньяно. Тут також плідно працював до 1467 року, коли перебрався до Пізи. Відкрив свою майстерню, яка діяла до 1495 року, коли Гоццолі повернувся до Флоренції. Але тут він перебував недовго, вже у 1496 році на запрошення місцевої громади переїхав до Пістої.
Помер Беноццо Гоццолі 4 жовтня 1497 року у Пістої від чуми під час її чергової епідемії.
У нього помітно новий підхід у відображенні природи, любив передавати людські характери. Картині яскраві, живі у проявах людей та об'єктів. Його пейзажі переповнені птахами й тваринами, особливо собаками, вони різноманітніші, ніж у попередників. Кольори цього художника дуже яскраві та святкові. У живопису він використовував техніку темпери. Мав велику працьовитість, в доробку Гоццолі близько 80 картин, фресок, мініатюр.
Знався також на скульптурі. У 1445—1448 роках для дверей Флорентійського баптистерію виконав дві скульптурні композиції — «Візит цариці Савської до Соломона» та «Взяття Єрихону».
Найвизначніші твори:
- Викрадення Олена. 1437—1439 роки
- Мадонна з немовлям. 1440—1445 роки
- Мадонна з немовлям. Церква Санта Марія сопра Мінерва у Римі, 1449 рік
- Фрески монастиря Святого Фортуната у Монтефалько, 1450 рік
- Фрески для Каплиці волхвів палацу Медічі-Ріккарді, Флоренція, 1459—1460 роки
- Вівтар Сакри Сонверсачо, Флоренція, 1461 рік
- Фреска «Життя Святого Себастьяна», 1464 рік.
- Фрески для церкви Святого Августина. Сан-Джиміньяно, 1464—1465 роки
- Цикл з 25 фресок, Кампосанто, Піза, 1465—1485 роки
- Тріумф святого Фоми Аквінського для Пізанського собору (сьогодні фрагменти зберігаються у Луврі), 1470—1475 роки
- Зняття з хреста, 1497 рік
- Воскресіння Лазаря, 1497 рік
1459 року у Флоренції одружився з донькою одного торговця тканиною; інших відомостей про дружину немає. Від цього шлюбу Гоццолі мав дев'ять детей, серед яких два сини, Франческо та Алессіо, стали учнями свого батька.
- ↑ https://web.archive.org/web/20150924063518/http://www.palazzo-medici.it/mediateca/en/Scheda_Le_Pitture_Murali_di_Benozzo_Gozzoli%26id_cronologia_contenuto%3D2
- ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ Гоццолі, Беноццо. ВУЕ (укр.). Процитовано 1 вересня 2025.
- ↑ Ісидор Київський – останній захисник Візантії, об’єднувач християнського світу. КИЇВ24 (укр.). 11 грудня 2023. Процитовано 1 вересня 2025.
- ↑ Живопис художника Беноццо Гоццолі (Benozzo Gozzoli 1420-1497) (35 робіт) » Картини, художники, фотографи на Nevsepic. Картини, художники, фотографи на Nevsepic (укр.). Процитовано 1 вересня 2025.
- ↑ Поклоніння Волхвів | (укр.). Процитовано 1 вересня 2025.
- ↑ Квіти, стріли та жінки: образи хвороби в Європейському мистецтві. Я Галерея (укр.). Архів оригіналу за 11 грудня 2025. Процитовано 1 вересня 2025.
- ↑ Новий відкритий лекторій від IZONE розповідає про мистецтво Ренесансу. ART Ukraine. 31 травня 2017. Процитовано 1 вересня 2025.
- Anna Padoa Rizzo, Benozzo Gozzoli, pittore fiorentino, Firenze, Edam, 1972 (італ.)
- Diane Cole Ahl, Benozzo Gozzoli, New Haven, Yale University Press, 1996 (англ.)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Беноццо Гоццолі
