Биндюжник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Биндюжник — назва професії XIX — початку XX століття в Одесі, яка має два значення:

  1. людина, яка править кіньми (зазвичай, у найманій підводі, найманому екіпажі);
  2. портовий вантажник.

Походить від слова «биндюги» (від пол. bienduga, winduga < нім. Winde або від нім. Bindwagen)[1], яким називали великий віз ломового візника.

Федя Трапочка був останнім із биндюжників Одеси, він підробляв після війни, і разом з ним ця професія померла назавжди[2].

У сучасному варіанті «биндюжник» — синонім грубої, неосвіченої людини[3].

У масовій культурі[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.
  2. ЛЕГЕНДА ЗА Федька ТРАПОЧКУ
  3. БИНДЮЖНИК