Боженішки урвич
| Боженішки урвич | |
|---|---|
| |
| 42°59′44.5700001004″ пн. ш. 23°49′26.060000101598″ сх. д. / 42.99571° пн. ш. 23.82391° сх. д. | |
| Країна |  Болгарія |
| Розташування | Божениця |
| Тип | фортеця і археологічна пам'ятка |
  Боженішки урвич Боженішки урвич (Болгарія) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Боженішки урвич (з болг. Боженицька фортеця) — зруйнована середньовічна кам'яна фортеця в Софійській області в Болгарії, археологічна пам'ятка зі статусом об'єкта національного значення[1]. Археологічне дослідження фортеці розпочато в 1918 році, коли на скелі під корінням вікового дерева, що впало після бурі, виявили середньовічний напис.
Фортеця розташована на північному схилі хребта Лакавиця на висоті 750 м над рівнем моря, за три кілометри на південь від села Божениця і за двадцять кілометрів від Ботевграда в Софійській області. Асфальтова муніципальна дорога біля підніжжя фортеці прокладена до бази відпочинку «Урвич», звідти до фортеці веде розмічена стежка. Піший шлях від бази до археологічної пам'ятки займає близько двадцяти хвилин.
Археологічні дослідження, проведені в 1972 році, показали, що ця територія була заселена ще в доісторичну епоху. Перші фортечні споруди датуються V—VI століттям і є частиною ранньовізантійської оборонної системи. Фортеця досягла розквіту в ХІІІ-XIV століттях, коли було побудовано зовнішній фортечний мур, який перегороджував єдиний підхід до споруди з північної сторони. Наприкінці XIV століття тут знаходилася штаб-квартира боярина Огнєна (Огняна) — кефала[en] часів правління царя Івана Шишмана.
Про існування фортеці вчені дізналися взимку 1918—1919 року, коли під корінням вікового явора в місцевості Градището виявили унікальну середньовічну письмову пам'ятку зі словами Софійського правителя севаста Огняна. Артефакт виявив боженицький пастух Недялко Уменковски. Академік Петро Мутафчиев прочитав і інтерпретував боженицький напис[2]. Вчений зауважив, що різьбяр, який виконував напис, «не подбав наперед про розрахунок розміру поверхні, на якій працював. Він почав з великих літер, але, бачачи, що наявного місця недостатньо, зменшив розмір букв і збільшив, де було можливо, довжину рядків…».
Мутафчиев прочитав напис так:
Аз Драгомир писах. Аз, севаст Огнян, бях при цар Шишман кефалия и много зло патих. В това време турците воюваха. Аз поддържах вярата на Шишмана царя. (Я, Драгомир, писав. Я, севаст Огнян, був кефалом у царя Шишмана і дуже страждав. В той час воювали турки. Я підтримував віру царя Шишмана.)
За твердженнями дослідників, боженицький напис унікальний в своєму роді, має історичне та філологічне значення.
У 1966 році середньовічну фортецю було оголошено об'єктом національного значення[3]. У 1971 році члени експедиції, названої «Севаст», почали перші розкопки. У складі експедиції під керівництвом Павла Дишева працював Васіл Димитров, редактор газети «Ботевградски пламък» Митрофан Велеви, архітектор Йордан Йорданов. Першими знайденими предметами виявилися кераміка і ранньовізантійські монети епохи Юстина I (518—527) і Юстиніана I (527—565), які свідчать, що в цей період, ймовірно, було побудовано фортецю. Команді знадобилося вісім років, щоб повністю розкрити фортецю, а подальші зусилля були спрямовані на консервацію і реставрацію пам'ятника. При розкопках виявлено три оборонних пояси, два з яких були побудовані наприкінці V століття і на початку VI століття, а один в XIV столітті, за часів Івана Шишмана. Внутрішня фортечна стіна має довжину 200 метрів і ширину в окремих місцях до 2,70 метрів. Зовнішня стіна висотою 4-6 м має чотири контрфорси. Площа цитаделі 80 м2, а площа всієї фортеці становить 1600 м2. Вражають водна цистерна глибиною 10 м з рівнем води 4 м, а також каплиця, видовбана в скелі фортеці.
Біля воріт на глибині 0,2-1,5 м, було відкрито скарб, що складається з 1327 срібних грошів і півгрошів з лицем царя Івана Олександра, але перемічених ім'ям його спадкоємця царя Івана Шишмана з зображенням Богородиці з немовлям Христом на аверсі. За словами Христо Матанова монети з цього скарбу обрізані по краях для економії цінного металу, що вказує на інфляцію і складний стан державних фінансів у зв'язку з військовими діями[4].
З південно-західної наріжної вежі здійснювалося спостереження за навколишніми оборонними спорудами Паніца Кале в сучасному селі Липниця, Вилчиград в Литаково, Чешковград у Врачеському монастирі і Бодиловград перед гірським проходом Витиня. Вежа мала секретний вихід довжиною 7,40 м і укриття на вісім чоловік, в даний час вони заповнені землею. У північно-східній частині фортеці було виявлено вежу, скельне житло і скельну церкву зі зруйнованою скельною іконою святого Георгія Побідоносця. Відкрито і некрополь з 48 могилами і монастирський комплекс під фортецею. Біля фортечних стін виявлено сотні наконечників стріл і списів, кам'яні бойові кулі і скелети бійців, які підтверджують переказ про битву севаста Огняна з турками в 1395 році. На думку Дишева, могила Огняна знаходиться в скельному масиві перед Войводовим каменем, головним спостережним пунктом фортеці[5].
- ↑ Крепостта Боженишки Урвич. Исторически музей - Ботевград (болг.). 17 серпня 2017. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 22 травня 2018.
- ↑ Павел Дишев посвещава 30 години на крепостта „Боженишки Урвич”. Botevgrad.com (болг.). 19 травня 2012. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 22 травня 2018.
- ↑ Среща-разговор с Павел Дишев по случай Деня на музея. Balkanec.bg (болг.). 18 травня 2012. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 22 травня 2018.
- ↑ Христо Матанов, Залезът на средновековна България, С., изд. Изток-Запад, 2016.
- ↑ Павел Дишев-основател на експедицията на "Боженишки Урвич". Balkanec.bg (болг.). 18 травня 2012. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 22 травня 2018.