Бокова (річка)

Бокова
річка Бокова в с. Бокова
47°57′13.900464100007″ пн. ш. 33°8′39.90051610001″ сх. д.
Витік	біля с. Варварівки
• координати	48°17′36.700000100811″ пн. ш. 32°55′22.600000098397″ сх. д.
Гирло	р. Інгулець
• координати	47°57′13.90000009961″ пн. ш. 33°8′39.900000101195″ сх. д.
Басейн	басейн Дніпра
Країни:	Україна Кіровоградська область, Дніпропетровська область
Регіон	Дніпропетровська область Кіровоградська область
Довжина	72 км
Площа басейну:	1320 км²
Притоки:	Боковенька (права) і невеликі потічки

Боко́ва — річка в Україні, у межах Долинського району Кіровоградської області та Криворізького району Дніпропетровської області. Права притока Інгульця (басейн Дніпра).

Опис

Довжина річки 72 км, площа басейну 1320 км². Долина трапецієподібна, завширшки 2 км. Річище у верхів'ї звивисте, завширшки до 10 м. Глибина до 2,7 м. Похил річки 1,5 м/км. Споруджено декілька ставків.

Розташування

Річка бере початок біля села Варварівки. Тече на південний схід і південь. Впадає до Інгульця в межах Карачунівського водосховища, що на захід від м. Кривого Рогу.

Притоки: Боковенька (права) і невеликі потічки.

Легенда про річку Бокову

Записав М. Шеремет. Розповів Іван Андрійович Булах.

"Річку назвали Боковою. Було це за часів батька Хмеля, а чи й раніше. Потерпали тоді козацькі зимівники від набігів татар. Надокучили запорожцям вилазки чужинців. Дозори січовиків почали чатувати вздовж Дикого степу. Не раз діставалися повноводного плеса. Риби в ньому було хоч ковшем черпай. Скільки око сягало — зеленів степ. Поміж розлогих берегів, мов срібний ланцюжок, звивалася річечка. По балках і ярах — мальовничі діброви. Вони нібито нарочито відступили від річища, аби дати місце для зимівника.   Тут і поселимо свої сім’ї, — вирішив сотник. З лози вплели стіни мазанок, пообвальковували глиною, накрили очеретом. За вигоном почали сіяти всяку пашницю. Розводили коней для коша. Оскільки в Дикому степу не було ще шляхів, добиралися січовики до свого зимівника від Інгульця по Боковій, яка не мала тоді ще назви. Якось кошовий запитав сотника, як дістатися до нього в зимівник, а той почухав потилицю і сказав:   Пливи у верхів’я Інгульця. Побачиш зліва найширшу річку — в неї і завертай. Відтоді притоку Інгульця прозвали Боковою, а від неї і село перед тим плесом. Боківці, а з ними і варварівці та гурівці гордяться своєю річкою, складають про неї перекази".^{[джерело?]}

Бокова біля с. Гурівка

Джерела

• Шеремет Михайло Сергійович. Осінні Мотиви. Видавництво "Січ". Дніпропетровськ. 2006. с. 288.
• Сердюк Н. П. Записки Сердюка Николая Павловича.— К: Аграр Медіа Груп, 2011. Серія «Родовід Сердюків» — www.library.kr.ua
• Полное географическое описание нашего отечества. Том 14. Новороссия и Крым. Харьков, 2011. С. 384.
• Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
• Хільчевський В. К., Кравчинський Р. Л., Чунарьов О. В. Гідрохімічний режим та якість води Інгульця в умовах техногенезу. — К.: Ніка-центр, 2012. — 180 с.
• Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 62