Бомба Тайбі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бомба Тайбі
Mk15.jpg

Воднева бомба Mark 15

Загальні відомості
Дата  5 лютого 1958
Характер  Зіткнення у повітрі
Місце  Flag of the United States.svg США: size Джорджія:
острів Тайбі
(Атлантичний океан)
Повітряне судно
Авіакомпанія  ВПС США
Модель  B-47 та F-86
Пункт вильоту  Homestead Air Force Base
Загинуло  0

Бомба Тайбі (англ. Tybee Bomb) — воднева бомба США під кодовою назвою «Марк 15», яка була загублена у водах поблизу узбережжя штату Джорджія, США 5 лютого1958 р. Бомба опинилася в морі внаслідок аварії під час військових навчань: бомбардувальник B-47 «Стратоджет» з бомбою на борту зіткнувся в повітрі з винищувачем F-86 «Сейбр». Декілька пошукових операцій були невдалими і точне місце її перебування не знайшли. Припускають, що бомба є в ґрунті на морському дні неподалік берегів острова Тайбі.

Обставини інциденту[ред. | ред. код]

Під час навчань бомбардувальник Б-47 прямував з військової бази у Флориді і мав на борту 3,500-кілограмову водневу бомбу «Марк 15». Близько другої години ночі він зіткнувся в повітрі з винищувачем F-86. В результаті аварії, винищувач був повністю зруйнований і льотчик катапультувався. Бомбардувальник був пошкоджений, але залишилася в повітрі. З огляду на можливість падіння літака і загибелі екіпажу, команда запросила дозвіл викинути за борт вантаж, щоб надати можливості літаку приземлитися. Дозвіл був наданий і бомбу викинули за борт з висоти 2,200 м. — таким чином, швидкість її падіння мала бути 370 км/г. Вибуху при падінні не було зафіксовано. Полегшений таким чином пошкоджений літак вдалося посадити на військовій базі в штаті Джорджія.

Пошуки бомби[ред. | ред. код]

6 лютого, 1958 р. військові літаки США розпочали пошуки бомби за допомогою стаціонарних та підвішених на кабелі гідролокаторів в місці аварії. 16 квітня 1958 р. пошуки офіційно закінчилися без результату і бомба не була знайдена. На підставі аналізу різних факторів було заявлено, що бомба очевидно покоїться під шаром морського ґрунту від 2 до 5 м близ узбережжя штату Джорджія.

У 2004 р. були організовані нові пошуки бомби і керівник експедиції, відставний генерал Дерек Дюк повідомив, що нарешті було встановлене місцезнаходження загубленої бомби — на глибині близько 6 метрів, на відстані близько 2 км від берега. Точне місцезнаходження бомби вдалося встановити завдяки вимірювачеві радіації Гейгера. На місці падіння бомби рівень радіації коливався в розмірі від семи до десяти разів вище норми. Остаточний звіт керівництва військової авіації США був оприлюднений в червні 2005 р. В ньому заперечувався факт знайдення бомби і високий радіаційний рівень покладався на природні фактори.

Наслідки[ред. | ред. код]

У 2001 р. ВПС США провели спеціальне дослідження стосовно можливої загрози життям мешканців навколишньої місцевості. На момент падіння бомба «Марк 15» була довжиною 4 м і важила 3,500 кг. Вона також містила 180 кг звичайних вибухових речовин і також збагачений уран. Військова комісія стверджувала, що ядерна капсула бомби була знята до початку перельоту на борту Б-47. За висновком комісії бомба не представляла істотну загрозу для оточуючих, оскільки з неї була знята ядерна капсула необхідна для здійснення ядерного вибуху. Пілот бомбардувальника натомість стверджував, що зброя мала ядерну капсулу, коли він злетів у Флориді. Представники збройних сил також підтвердили, що бомба містить небезпечні вибухові речовини і надзвичайно радіоактивний збагачений уран, які потенційно можуть являти екологічну небезпеку, або загрозу потрапляння цих речовин в інші руки. На думку спеціалістів, найкращим було залишити бомбу в ґрунті на морському дні, замість спроб витягти її ризикувати потенційним вибухом чи забрудненням навколишнього середовища.

Посилання[ред. | ред. код]